УКР РУС  


 Головна > Українські новини > > По регіонах > СНД  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 80 відвідувачів

Теги
Церква і медицина Приїзд Патріарха Кирила в Україну шляхи єднання вибори діаспора церква і суспільство 1020-річчя Хрещення Русі Києво-Печерська Лавра автокефалія УГКЦ українська християнська культура конфлікти монастирі та храми України церковна журналістика церква та політика Предстоятелі Помісних Церков секти педагогіка краєзнавство милосердя Патріарх Алексій II комуністи та Церква розкол в Україні Президент Віктор Ющенко Доброчинність іконопис Священний Синод УПЦ постать у Церкві забобони Церква і влада Археологія та реставрація Церква і політика УПЦ КП Вселенський Патріархат Голодомор Католицька Церква Митрополит Володимир (Сабодан) Ющенко Мазепа молодь






Рейтинг@Mail.ru






РОСІЯ. У Москві відбулася пастирська нарада з питань підготовки до таїнства Святого Причастя



27 грудня в Центрі духовного розвитку молоді (ЦДРМ) Данилівського монастиря відбувся черговий круглий стіл, присвячений актуальним питанням духовного життя Церкви в наші дні. Цього разу на обговорення винесено тему підготовки до таїнства Святого Причастя. На обговорення цього питання були запрошені єпископи й авторитетні священики Москви.

Те, що Причастя є основою життя християнина в Церкві - очевидна істина. Але в наші дні у парафіях не існує однакового підходу у вимогах до мирянина, який приступає до цього великого Таїнства. Як зазначив на круглому столі єпископ Єгоріївський Марк, «кожен духівник вирішує цю тему відповідно до своїх уявлень, які можуть бути досить екстравагантними».

За церковною традицією причасник повинен поститися протягом тижня або хоча б трьох днів і прочитати велике молитовне правило. І тут уже виникають питання. У Москві в наші дні багато священиків закликають причащатися якнайчастіше. Але якщо причащатися щотижня і при цьому дотримуватися тижневого чи триденного посту, то людина має поститися практично постійно. А для багатьох це дуже складно.

Як каже ігумен Петро (Мещерінов), директор Школи молодіжного служіння при ЦДРМ, уже після двох років такого ревного духовного життя людина стомлюється і стає байдужою: спочатку до молитви, а потім до таїнства Євхаристії. Інколи люди, які прийшли в Церкву на початку 90-х, тепер стають байдужими і йдуть з парафії. Деякі люди не знаходять у Церкві відповідей на свої запитання, зіштовхуються з відсутністю постійного керівництва у своєму прагненні жити за Євангелієм при надмірній увазі духівника до зовнішньої аскези, тож вони зневіряються у церковному житті, де колись знайшли сенс і повноту. Крім того, через подібний формалізм підготовку до Причастя й сповідь сприймають як свого роду «квиток». Ігумен Петро звернув увагу на клерикалізм такого підходу, коли людину, яка не зуміла поститися без риби три дні, духівник не благословляє причащатися.

«Так вводиться подвійний стандарт. Ми схожі на тих книжників і фарисеїв, про яких Христос говорив: «Отже, все, чого вони кажуть дотримуватися, дотримуйтеся і робіть; а справи їхні не наслідуйте, бо вони говорять і не роблять: зв'язують тяжкі ноші, які незручно носити, і кладуть їх людям на плечі; самі ж і пальцем своїм не хочуть ворухнути їх» (Мф.23, 3-4)», - зазначив єпископ Єгоріївський Марк.

Існують і особистіші питання, пов'язані з Причастям, такі як сповідь та обов'язкова присутність на вечірній службі перед Причастям. На круглому столі священики розповіли про те, як у їхніх парафіях вирішуються ці питання. На думку протоієрея Володимира Воробйова, настоятеля храму свт. Миколая в Кузнецькій слободі та ректора Свято-Тихонівського університету, доки не прийняте загальноцерковне рішення цих проблем, упоратися з ними можна лише всередині церковної громади.

Церковні, або євхаристичні, громади в Росії виникли на початку ХХ століття і стали одним з факторів, що допоміг пережити роки гонінь. Приклад такої громади описаний у книзі «Отець Арсеній». Поняття «церковна громада» значно відрізняється від парафії. В євхаристичній громаді є голова й керівник - духівник, який близько знає всі проблеми членів громади та керує їхнім духовним життям. Причащатися для церковних людей природно якомога частіше. І якщо людина живе церковним життям згідно з євангельською моральністю, дотримує постів, має щире бажання, то перед нею немає перешкод приступити до Чаші.

«З самого початку служіння я ставився до сповіді дуже уважно й віддавав цьому багато сил. Тоді я помітив, що багато людей приходить на сповідь просто поспілкуватися зі священиком», - сказав отець Володимир Воробйов. Але іноді сповідник просто зачитує список гріхів, видавлюючи щось із себе. Таїнство покаяння - це велике Таїнство, в якому людина повністю оновлюється. Кожен священик знає це. Буває, що приходить людина, яка щиро переглянула своє життя і від усього серця кається, готова повністю змінитися, і тоді священик, який читає над нею молитву, почуває особливу благодать, яка проходить через нього.

«Але це буває так рідко», - сказав отець Володимир. Звичайно ж трапляється, що священик вимовляє слова молитви і нічого не відчуває, тому що людина нічого не принесла на сповідь. Але все ж таки потрібно щодня досліджувати себе, приносити покаяння у вечірніх молитвах, обмірковуючи свої вчинки й думки. Таким чином, Покаяння й Причастя можуть бути не зв'язані між собою, як це й прийнято у Східній Церкві.

Протоієрей Миколай Балашов, секретар Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського Патріархату  міжправославних відносин, розповів, що на Афоні прочани, які приїжджають у неділю вранці, причащаються за Літургією, а потім розходяться по келіях своїх духівників на сповідь. Такий шлях підходить для воцерковлених людей, яких духівник може допустити до Причастя без сповіді (особливо на свята, коли число сповідників у храмах доходить до 2 тисяч). Але щодня в храм приходять і ті, кого протоієрей Всеволод Чаплін, заступник голови Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського Патріархату, назвав «захожанами» - люди, які прийшли поставити свічку за батьків і несподівано вирішили посповідатися або причаститися. До них можна виявити і розумну строгість, вказати на необхідність Таїнства сповіді. Але тоді не потрібно поєднувати сповідь з Літургією або вечірнім богослужінням, а призначити окремий час, щоби поговорити детально.

Протоієрей Олексій Уминський, настоятель храму Живоначальної Тройці в Хохловському провулку, запропонував, щоб у людини було благоговіння перед Таїнствами, зі строгістю стежити не за дотриманням посту перед Причастям, а приміром, за духовною готовністю людей, які приймають Хрещення або збираються вінчатися.

«У питанні підготовки до Причастя необхідно допустити плюралізм», - вважає отець Володимир Воробйов, щоб не було занадто строгих заборон, які можуть відштовхнути. Це не заклик до революції, щоб до Святої Чаші без сповіді міг підійти кожний. Але нині час пошуку, коли Церква шукає правильний вихід. Для вирішення існуючих питань Центр духовного розвитку молоді пропонує затвердити пам'ятку перед Причастям і включити її в кожен молитвослов. А у віддаленому майбутньому потрібно прийняти відповідну постанову на церковному соборі, який поєднав би традицію і ті обставини, в яких тепер перебуває Церква.

Патріархія.ru