УКР РУС  


 Головна > Публікації > Церковні хроніки  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 265 відвідувачів

Теги
1020-річчя Хрещення Русі Археологія та реставрація Священний Синод УПЦ Предстоятелі Помісних Церков Голодомор Мазепа комуністи та Церква забобони педагогіка Патріарх Алексій II УГКЦ Ющенко автокефалія милосердя іконопис УПЦ КП церква та політика краєзнавство шляхи єднання Церква і політика Києво-Печерська Лавра Церква і влада молодь монастирі та храми України українська християнська культура Вселенський Патріархат церковна журналістика вибори Президент Віктор Ющенко постать у Церкві розкол в Україні Доброчинність Церква і медицина Приїзд Патріарха Кирила в Україну Митрополит Володимир (Сабодан) Католицька Церква церква і суспільство конфлікти секти діаспора






Рейтинг@Mail.ru






Перша паломницька поїздка

  29 січня 2008


Оксана Фуркалюк

Прохолодний зимовий день. За вікном шкільного автобуса вирує мирське життя, сповнене метушні та гамору, а в середині - мир і благодать. Попереду в оточенні дітей з місцевої недільної школи сидить протоієрей Миколай Кречківський, настоятель Шпиківського храму святого Миколая, позаду - прихожани цього ж храму. Діти жваво обговорюють почуте і побачене. Сьогодні вони повертаються з першої паломницької подорожі, яку здійснили до Йосафатової долини. Розташована вона біля села Голинченці Шаргородського району. Це святе місце має ще й іншу назву - Долина Хрестів. Колись, у недалекому минулому, а точніше - у 1923-1925 роках, їх тут нараховувалося близько 32 тисяч. Хрести залишали у долині паломники з близьких і далеких сіл та міст Вінниччини, Донбасу, Бессарабії, Кубані, Румунії та навіть далекої Греції. А причиною було чудо Господнє, яке сталося 14 серпня 1923 р. Цього дня у свято Воздвиження Хреста Господнього сільському пастуху Якову Мисику і його маленькій помічниці Христині Маслоїд  явилася Божа Матір із немовлям на руках. Вона виходила з води кам'яної кринички і піднімалася золотим стовпом у небо. Єдині слова, які почули вражені очевидці, були такими: «Христа славте, Хрести ставте!». Пізніше радянська влада, намагаючись знищити навіть згадку про диво, спалила усі хрести долини...

Цю історію оповіла під час поїздки Кліцун Оксанка своїм друзям з недільної школи, а почула вона її від своєї бабусі, жительки села Голинченці.

З нетерпінням чекали діти приїзду до святої долини. Нарешті, ось і вона, Йосафатова долина! Боже милий, дітлахи вражені й зачаровані дивовижним видовищем. У наш час вони не чекали побачити такої великої кількості хрестів. А їх тут справді досить багато. Вони різні за розмірами (від натільних до двохметрових), за кольорами (сині, чорні лаковані), є і кам'яні, залізні та найбільше все ж дерев'яних. Їх почали тут ставити минулого літа, після проведення хресного ходу. Зараз у долині нараховується більше тисячі хрестів. Отець Миколай Кречківський відправив богослужіння, на якому були присутні й діти-паломники. Разом з дорослими вони молилися, запалювали свічки, просили здоров'я у Божої Матері для себе і своїх рідних. Протоієрей Миколай ознайомив усіх присутніх з книгою «Чудо на Йосафатовій долині». У ній міститься розповідь про те, як місцевий священик села Голинченці отець Сергій брав участь у  розчищенні джерела святої кринички і ніяк не міг збагнути,  звідки ж з'являлася у ній вода? Адже джерелом вона не била. I тоді він побачив чудо: з її стінок краплина за краплиною стікала всередину вода, утворюючи водяний хрест, і аж потім вона текла до низу. I так - секунда за секундою, хвилина за хвилиною, день за днем... Вода в криничці незвичайна, бо має властивості зцілювати людей від хвороб очей, виразок, захворювань шкіри. Під час молитви швидше загоюються рани, змочені цією водою. За той час, поки ми були в долині, туди постійно приїжджали люди і, випивши цілющої води та взявши її з собою, вони поверталися до буденних справ. Отець Миколай розповідав і про те, як святе місце позитивно впливало на життя різних людей, які в наш час відвідали чудодійну долину та молитовно просили про допомогу.

Наприкінці проповіді настоятель Шпиківського храму запропонував дітям випити святої води. Вони по черзі підходили до джерела, вмивалися цілющою водою і тихенько зверталися з молитвою до Божої Матері, відкриваючи перед нею потаємні куточки своєї душі. Не забули дітлахи і про своїх домочадців, бо, їдучи в автобусі, тримали на колінцях пластикові пляшки, наповнені водою.

«Мої милі вихованці! Ви такі різні. І такі щирі, відкриті. Вам іще довго буде спадати на згадку ця поїздка, богослужіння, перша спільна молитва, святково-різноголосе та вічне звучання «Отче наш...», перебування біля джерела зі святою водою, безліч хрестів, а також трапеза у святій долині, на якій отець Миколай пригощав усіх хлібом, пирогами, цукерками і печивом».

Який гарний день! Як світло і радісно на душі! Ми відпочили, духовно очистилися. Завтра знову робота, навчання... За вікном автобуса пропливають красиві пейзажі. А юні мандрівники діляться враженнями про свою першу паломницьку поїздку, висувають версії про те, як це віруючим села Стрільники  вдалося підняти і встановити трьохметровий хрест, який величаво стоїть при в'їзді до святої долини. Дорослі тихо співають псалми. А в моїх думках лине спів з сьогоднішньої вранішньої Літургії: «Слава в вишніх Богу і на землі мир». «Слава тобі, Господи! Дякую за все!»