УКР РУС  


 Головна > Публікації > Церковні хроніки  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 176 відвідувачів

Теги
Доброчинність Церква і влада діаспора краєзнавство 1020-річчя Хрещення Русі церква і суспільство секти Президент Віктор Ющенко Церква і політика шляхи єднання комуністи та Церква Ющенко Приїзд Патріарха Кирила в Україну Митрополит Володимир (Сабодан) розкол в Україні монастирі та храми України Церква і медицина УГКЦ Археологія та реставрація автокефалія милосердя церковна журналістика Мазепа педагогіка вибори Голодомор Києво-Печерська Лавра Предстоятелі Помісних Церков церква та політика Патріарх Алексій II Священний Синод УПЦ молодь конфлікти Католицька Церква іконопис постать у Церкві Вселенський Патріархат українська християнська культура УПЦ КП забобони






Рейтинг@Mail.ru






Перша паломницька поїздка

  29 січня 2008


Оксана Фуркалюк

Прохолодний зимовий день. За вікном шкільного автобуса вирує мирське життя, сповнене метушні та гамору, а в середині - мир і благодать. Попереду в оточенні дітей з місцевої недільної школи сидить протоієрей Миколай Кречківський, настоятель Шпиківського храму святого Миколая, позаду - прихожани цього ж храму. Діти жваво обговорюють почуте і побачене. Сьогодні вони повертаються з першої паломницької подорожі, яку здійснили до Йосафатової долини. Розташована вона біля села Голинченці Шаргородського району. Це святе місце має ще й іншу назву - Долина Хрестів. Колись, у недалекому минулому, а точніше - у 1923-1925 роках, їх тут нараховувалося близько 32 тисяч. Хрести залишали у долині паломники з близьких і далеких сіл та міст Вінниччини, Донбасу, Бессарабії, Кубані, Румунії та навіть далекої Греції. А причиною було чудо Господнє, яке сталося 14 серпня 1923 р. Цього дня у свято Воздвиження Хреста Господнього сільському пастуху Якову Мисику і його маленькій помічниці Христині Маслоїд  явилася Божа Матір із немовлям на руках. Вона виходила з води кам'яної кринички і піднімалася золотим стовпом у небо. Єдині слова, які почули вражені очевидці, були такими: «Христа славте, Хрести ставте!». Пізніше радянська влада, намагаючись знищити навіть згадку про диво, спалила усі хрести долини...

Цю історію оповіла під час поїздки Кліцун Оксанка своїм друзям з недільної школи, а почула вона її від своєї бабусі, жительки села Голинченці.

З нетерпінням чекали діти приїзду до святої долини. Нарешті, ось і вона, Йосафатова долина! Боже милий, дітлахи вражені й зачаровані дивовижним видовищем. У наш час вони не чекали побачити такої великої кількості хрестів. А їх тут справді досить багато. Вони різні за розмірами (від натільних до двохметрових), за кольорами (сині, чорні лаковані), є і кам'яні, залізні та найбільше все ж дерев'яних. Їх почали тут ставити минулого літа, після проведення хресного ходу. Зараз у долині нараховується більше тисячі хрестів. Отець Миколай Кречківський відправив богослужіння, на якому були присутні й діти-паломники. Разом з дорослими вони молилися, запалювали свічки, просили здоров'я у Божої Матері для себе і своїх рідних. Протоієрей Миколай ознайомив усіх присутніх з книгою «Чудо на Йосафатовій долині». У ній міститься розповідь про те, як місцевий священик села Голинченці отець Сергій брав участь у  розчищенні джерела святої кринички і ніяк не міг збагнути,  звідки ж з'являлася у ній вода? Адже джерелом вона не била. I тоді він побачив чудо: з її стінок краплина за краплиною стікала всередину вода, утворюючи водяний хрест, і аж потім вона текла до низу. I так - секунда за секундою, хвилина за хвилиною, день за днем... Вода в криничці незвичайна, бо має властивості зцілювати людей від хвороб очей, виразок, захворювань шкіри. Під час молитви швидше загоюються рани, змочені цією водою. За той час, поки ми були в долині, туди постійно приїжджали люди і, випивши цілющої води та взявши її з собою, вони поверталися до буденних справ. Отець Миколай розповідав і про те, як святе місце позитивно впливало на життя різних людей, які в наш час відвідали чудодійну долину та молитовно просили про допомогу.

Наприкінці проповіді настоятель Шпиківського храму запропонував дітям випити святої води. Вони по черзі підходили до джерела, вмивалися цілющою водою і тихенько зверталися з молитвою до Божої Матері, відкриваючи перед нею потаємні куточки своєї душі. Не забули дітлахи і про своїх домочадців, бо, їдучи в автобусі, тримали на колінцях пластикові пляшки, наповнені водою.

«Мої милі вихованці! Ви такі різні. І такі щирі, відкриті. Вам іще довго буде спадати на згадку ця поїздка, богослужіння, перша спільна молитва, святково-різноголосе та вічне звучання «Отче наш...», перебування біля джерела зі святою водою, безліч хрестів, а також трапеза у святій долині, на якій отець Миколай пригощав усіх хлібом, пирогами, цукерками і печивом».

Який гарний день! Як світло і радісно на душі! Ми відпочили, духовно очистилися. Завтра знову робота, навчання... За вікном автобуса пропливають красиві пейзажі. А юні мандрівники діляться враженнями про свою першу паломницьку поїздку, висувають версії про те, як це віруючим села Стрільники  вдалося підняти і встановити трьохметровий хрест, який величаво стоїть при в'їзді до святої долини. Дорослі тихо співають псалми. А в моїх думках лине спів з сьогоднішньої вранішньої Літургії: «Слава в вишніх Богу і на землі мир». «Слава тобі, Господи! Дякую за все!»