УКРАЇНА-ІТАЛІЯ. Із життя діаспори: українська православна молодь Мілана відсвяткувала Масляну | Православіє в Україні :: Інтернет-видання УПЦ

           
УКР РУС  


 Головна > Українські новини > Церковні хроніки  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 111 відвідувачів

Теги
Києво-Печерська Лавра Церква і медицина Церква і влада 1020-річчя Хрещення Русі діаспора Президент Віктор Ющенко церковна журналістика Мазепа шляхи єднання Доброчинність Католицька Церква українська християнська культура конфлікти Предстоятелі Помісних Церков вибори Вселенський Патріархат УПЦ КП молодь краєзнавство Голодомор іконопис комуністи та Церква секти Церква і політика монастирі та храми України Археологія та реставрація Священний Синод УПЦ милосердя церква та політика розкол в Україні педагогіка автокефалія церква і суспільство Ющенко УГКЦ Митрополит Володимир (Сабодан) Патріарх Алексій II Приїзд Патріарха Кирила в Україну забобони постать у Церкві






Рейтинг@Mail.ru






УКРАЇНА-ІТАЛІЯ. Із життя діаспори: українська православна молодь Мілана відсвяткувала Масляну

  12 березня 2008



Цього року у нас прекрасна новина. В суботу, 8 березня, вперше на святкування Масляної відгукнулася молодь Мілану та провінції - північного регіону Італії, що відвідують церкву  святого в ім'я святого Амвросія Медіоланського, де настоятелем є протоієрей отець Миколай Макар.

Дякуючи саме його вмінню спілкуватися з молоддю - дітьми та підлітками, яких так важко в наші часи наблизити до духовності, нам вдається приблизити молодь до храму Божого. Їм отець Миколай приділяє особливу увагу і піклування, адже саме вони будуть основою та обличчям майбутньої Православної  Церкви в Італії.

Святкування наших православних свят за кордоном має особливе значення. Адже якщо ми будемо поважати, розвивати і підтримувати традиції і віру, яку сповідували наші діди і прадіди, то і нас будуть приймати і поважати в далекій  Італії, яка для багатьох українців уже стала близькою.

Нашим співвітчизникам може видатися дивним, але присутність кожного підлітка на цьому святі в таких умовах стала маленьким подвигом - як з боку батьків, так і їх дітей.

Дехто мусив відмовитись від справ, які накопичились за тиждень. Так, наш співвітчизник Григорій, який недавно прибув з Луцька і проживає з мамою в місті Комо, мусив подолати складний шлях з багатьма пересадками. Із задоволенням та розумінням відгукнулись на запрошення і «новенькі» - мама Олена відпустила на святкування свого сина Миколку, який недавно приїхав зі Львова. Прийшов він разом із нашим пономарем Максимом, якому вже 16 років. Він є добрим прикладом для багатьох підлітків. Уродженцю Італії, Юліану, вдалося вмовити свого батька знову влитися в течію суботніх «пробок». Приїхала і «наша» молодь - постійні прихожани, Христина та Олександр, які є достойним осередком громади. Але були й такі, що залишились, плачучи, вдома, бо батьки не мали змоги їх привезти. У нашого Володі захворіла мама, і нікому було забрати хлопця з містечка Лімбяти.

Приймала гостей у себе вдома італо-українська господарочка Лаура-Ганнуся, яка напекла смачних млинців за рецептом мами. Вона народилась в Італії, тато - італієць, мама - українка, тому й ім'я подвійне - Лаура-Ганнуся.

Як і більшість «італійських» дітей, Ганнуся володіє лише українською та італійською мовами.

Була і розважальна програма - з іграми та жартами. Писати фантики зі смішним завданням для учасників виятилось непросто: адже кожен мусив писати на двох, а то й на трьох мовах - українській, російській та італійській - щоб усім було зрозуміло. Була навіть гойдалка в хаті, гарний, багатий стіл, маленькі подарунки для кожного. Шкура корови, яка (хто б міг подумати?!) чудом прибула сюди з Франції, виконувала роль коня, на якому возили  бариню Масленицю! Хтось мав бути конем, а хтось - Масленицею... Сміх та й годі! Ось тільки часу було замало...

Та головне в нашому святкуванні - це зближення дітей. Адже головне, щоб емігранти з України не забували своєї віри і традицій, щоб вони навчали тих дітей, що народилить в Італії.  Кожен з них тягнеться до своїх коренів, навіть якщо батько в них італієць і народились вони не в Україні. Щоб прийшовши наступного дня до церкви на прощений канон, ці діти не відчували себе чужими в оточенні «своїх». Вони для них не просто друзі, вони - брати і сестри у Христі. Кожен з них повинен відчувати себе серцевиною нашої української діаспори.

Лариса Семенюк, парафіянка храму святого Амвросія Медіоланського, Мілан, Італія