УКР РУС  


 Головна > Українські новини > Церковні хроніки  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 95 відвідувачів

Теги
Ющенко секти Церква і медицина Президент Віктор Ющенко Предстоятелі Помісних Церков українська християнська культура Археологія та реставрація Церква і влада конфлікти автокефалія вибори Києво-Печерська Лавра Священний Синод УПЦ УПЦ КП 1020-річчя Хрещення Русі Голодомор Доброчинність Патріарх Алексій II педагогіка молодь церква і суспільство забобони монастирі та храми України Мазепа церква та політика церковна журналістика Митрополит Володимир (Сабодан) краєзнавство Вселенський Патріархат УГКЦ діаспора розкол в Україні Католицька Церква милосердя шляхи єднання комуністи та Церква Приїзд Патріарха Кирила в Україну постать у Церкві іконопис Церква і політика






Рейтинг@Mail.ru






УКРАЇНА-ІТАЛІЯ. Із життя діаспори: українська православна молодь Мілана відсвяткувала Масляну

  12 березня 2008



Цього року у нас прекрасна новина. В суботу, 8 березня, вперше на святкування Масляної відгукнулася молодь Мілану та провінції - північного регіону Італії, що відвідують церкву  святого в ім'я святого Амвросія Медіоланського, де настоятелем є протоієрей отець Миколай Макар.

Дякуючи саме його вмінню спілкуватися з молоддю - дітьми та підлітками, яких так важко в наші часи наблизити до духовності, нам вдається приблизити молодь до храму Божого. Їм отець Миколай приділяє особливу увагу і піклування, адже саме вони будуть основою та обличчям майбутньої Православної  Церкви в Італії.

Святкування наших православних свят за кордоном має особливе значення. Адже якщо ми будемо поважати, розвивати і підтримувати традиції і віру, яку сповідували наші діди і прадіди, то і нас будуть приймати і поважати в далекій  Італії, яка для багатьох українців уже стала близькою.

Нашим співвітчизникам може видатися дивним, але присутність кожного підлітка на цьому святі в таких умовах стала маленьким подвигом - як з боку батьків, так і їх дітей.

Дехто мусив відмовитись від справ, які накопичились за тиждень. Так, наш співвітчизник Григорій, який недавно прибув з Луцька і проживає з мамою в місті Комо, мусив подолати складний шлях з багатьма пересадками. Із задоволенням та розумінням відгукнулись на запрошення і «новенькі» - мама Олена відпустила на святкування свого сина Миколку, який недавно приїхав зі Львова. Прийшов він разом із нашим пономарем Максимом, якому вже 16 років. Він є добрим прикладом для багатьох підлітків. Уродженцю Італії, Юліану, вдалося вмовити свого батька знову влитися в течію суботніх «пробок». Приїхала і «наша» молодь - постійні прихожани, Христина та Олександр, які є достойним осередком громади. Але були й такі, що залишились, плачучи, вдома, бо батьки не мали змоги їх привезти. У нашого Володі захворіла мама, і нікому було забрати хлопця з містечка Лімбяти.

Приймала гостей у себе вдома італо-українська господарочка Лаура-Ганнуся, яка напекла смачних млинців за рецептом мами. Вона народилась в Італії, тато - італієць, мама - українка, тому й ім'я подвійне - Лаура-Ганнуся.

Як і більшість «італійських» дітей, Ганнуся володіє лише українською та італійською мовами.

Була і розважальна програма - з іграми та жартами. Писати фантики зі смішним завданням для учасників виятилось непросто: адже кожен мусив писати на двох, а то й на трьох мовах - українській, російській та італійській - щоб усім було зрозуміло. Була навіть гойдалка в хаті, гарний, багатий стіл, маленькі подарунки для кожного. Шкура корови, яка (хто б міг подумати?!) чудом прибула сюди з Франції, виконувала роль коня, на якому возили  бариню Масленицю! Хтось мав бути конем, а хтось - Масленицею... Сміх та й годі! Ось тільки часу було замало...

Та головне в нашому святкуванні - це зближення дітей. Адже головне, щоб емігранти з України не забували своєї віри і традицій, щоб вони навчали тих дітей, що народилить в Італії.  Кожен з них тягнеться до своїх коренів, навіть якщо батько в них італієць і народились вони не в Україні. Щоб прийшовши наступного дня до церкви на прощений канон, ці діти не відчували себе чужими в оточенні «своїх». Вони для них не просто друзі, вони - брати і сестри у Христі. Кожен з них повинен відчувати себе серцевиною нашої української діаспори.

Лариса Семенюк, парафіянка храму святого Амвросія Медіоланського, Мілан, Італія