УКР РУС  


 Головна > Українські новини > Церковні хроніки  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 102 відвідувачів

Теги
Доброчинність Священний Синод УПЦ Президент Віктор Ющенко забобони діаспора церковна журналістика Ющенко розкол в Україні церква та політика Церква і медицина Церква і політика Вселенський Патріархат Церква і влада Мазепа церква і суспільство Києво-Печерська Лавра милосердя краєзнавство комуністи та Церква УГКЦ вибори Митрополит Володимир (Сабодан) УПЦ КП Католицька Церква секти Голодомор конфлікти автокефалія 1020-річчя Хрещення Русі Патріарх Алексій II українська християнська культура монастирі та храми України іконопис постать у Церкві Археологія та реставрація педагогіка шляхи єднання Предстоятелі Помісних Церков Приїзд Патріарха Кирила в Україну молодь






Рейтинг@Mail.ru






МОСКВА. Відійшов до Господа найстаріший за хіротонією клірик Московського Патріархату протопресвітер Віталій Боровий

  07 квітня 2008



Сьогодні, у свято Благовіщення Пресвятої Богородиці, на 93-му році життя помер найстаріший за хіротонією клірик Руської Православної Церкви, професор-протопресвітер, доктор богослов'я отець Віталій Боровий. Про це повідомляє інформаційна служба Свято-Філаретівського інституту, членом Піклувальної ради якого був покійний професор.

Отець Віталій народився 18 січня 1916 року. Був висвячений у 1944 році у пресвітера. Брав участь у відродженні Мінської духовної семінарії, пізніше став професором кафедри церковної історії в Ленінградській (Санкт-Петербурзькій) духовній академії, на якій колись викладав знаменитий церковний історик Василь Васильович Болотов. Отець Віталій мріяв присвятити своє життя церковній науці та продовжити справу Болотова, але за розпорядженням священноначалія з кінця 50-х рр. повинен був перейти на роботу до Відділу зовнішніх церковних зв'язків. Упродовж багатьох років він був представником РПЦ у Всесвітній раді церков, а також представником на ІІ Ватиканському соборі.

У 1973-1978 рр. о. Віталій - улюблений настоятель парафіян патріаршого Богоявленського (Єлоховського) собору, потім його відправили на 7 років фактично в заслання в Женеву, у ВРЦ, з 1984 року він - уже не діючий, а почесний настоятель московського храму Воскресіння Словущого на вул. Неждановій (нині Брюсов пров.).

Отець Віталій - унікальна особистість у Церкві, його життя стало епохою в новітній церковній історії. Він був блискучим знавцем богослов'я, церковної історії, видатним проповідником, чудовим викладачем, якому багато чим зобов'язані нині відомі вчені та ієрархи нашої Церкви.

О. Віталій був людиною слова й справи, і його міркування, його біль про долю Церкви, про долю народу, його прагнення до правди, його бажання ніколи не переходити межі компромісу, межі дозволеного Богом, завжди викликали повагу.

О. Віталій постійно говорив про необхідність «нової християнізації Росії», він хотів бачити церковне життя оновленим. Ось його слова: «Ми, дорогі брати й сестри, ми, свята Руська Православна Церква в нашій країні, ми, віруючі, можливо, і є тим насінням, що піде в землю, але з цього насіння виростає нове дерево, могутнє дерево, нова Руська Православна Церква, славна, сильна не увагою людини, не владою, а сильна вірою, сильна святістю, сильна благодаттю Божою» (проповідь «Про зменшення Церкви» у суботу Світлої седмиці 06.05.1978 р.).


За матеріалами СФІ

 

Редакція «Православія в Україні» висловлює співчуття рідним і близьким покійного, всім його духовним чадам і молитовно просить у Господа упокоєння душі отця Віталія в оселях праведних.

Його життя було життям праведника.

Вічна йому пам'ять!