КОНОТОП. Віруючі єпархії відсвяткували день пам'яті чудотворної Молченської ікони Пресвятої Богородиці | Православіє в Україні :: Інтернет-видання УПЦ

           
УКР РУС  


 Головна > Українські новини > Церковні хроніки  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 91 відвідувачів

Теги
Президент Віктор Ющенко іконопис УГКЦ педагогіка церква та політика шляхи єднання Церква і влада Священний Синод УПЦ краєзнавство діаспора забобони секти Католицька Церква Вселенський Патріархат церковна журналістика Археологія та реставрація церква і суспільство розкол в Україні українська християнська культура Доброчинність Церква і медицина Церква і політика монастирі та храми України Митрополит Володимир (Сабодан) 1020-річчя Хрещення Русі Предстоятелі Помісних Церков Києво-Печерська Лавра вибори Приїзд Патріарха Кирила в Україну Мазепа Ющенко УПЦ КП комуністи та Церква милосердя молодь Голодомор Патріарх Алексій II автокефалія постать у Церкві конфлікти






Рейтинг@Mail.ru






КОНОТОП. Віруючі єпархії відсвяткували день пам'яті чудотворної Молченської ікони Пресвятої Богородиці

  07 жовтня 2008



В середу, 1 жовтня Церква святкує пам'ять Молченської ікони Пресвятої Богородиці.

Це свято є спільним для двох монастирів Конотопсько-Глухівської єпархії - чоловічої Софронієво-Молченської пустині та жіночого Молченського монастиря, що у місті Путивль.

Божественну літургію в Пророко-Ільїнському храмі Софронієвої пустині очолив архієпископ Конотопський і Глухівський Лука. Йому спів служила братія монастиря на чолі з  настоятелем архімандрит Германом та численні священики, що приїхали на свято.

Після богослужіння був відправлений молебень до Пресвятої Богородиці та звершений хресний хід навколо храму. 

 

Історична довідка:

Явлення Молченського образу Божої Матері відбулось у 1405 році в 20 верстах від міста Путивля на Чудній горі, під якою знаходиться непроходиме болото Молче. Від назви болота новоявлена ікона і отримала своє ім'я. Оригінал цього образу був втрачений ще у давнину, тому в кожній з двох молченських обителей  були свої списки з цієї святині.

У 1995 році відбулось друге обрітення Молченської ікони і з того часу цей список є головною святинею Путивльського Молченського Печерського жіночого монастиря.  

Стосовно іншого списку з ікони, то згідно передання, думний дьяк Томила Луговський, повертаючись додому з польського полону, забрав з собою з розореної Молченської пустині явлену ікону. Цей образ і на новому місці, в селі Угодичі Ярославської губернії прославився багатьма чудесами. Один зі списків взятої Луговським ікони повернувся у відновлену Софронієву пустинь навесні 2005 року.

Софронієва пустинь - один з найдавніших монастирів єпархії, оснований ще у домонгольский період. Обитель декілька разів розорювали так, що від неї не залишалось каменя на камені, однак вона знову відроджувалась. У XVII столітті монастир міцно став на ноги завдяки неусипним трудам старця Софронія (Батоврина), і з того часу обитель іменують Софронієвою. Безбожна влада закрила Софронієву пустинь у 1922 році і рівно 77 років тут не лунали слова молитви. Від усієї величі залишилося лише три напівзруйновані будівлі. Відлік новітньої історії монастиря почався з 1 вересня 1999 році. Зібралась братія, повернувся древній список Молченської ікони, відновлені будівлі та розчищені древні печери.

Путивльський Молченский монастир виник в місті Путивлі наприкінці XVI століття в якості подворья древньої Молченської (Софронієвої) обителі, а з 1591 року стає самостійним. В «Смутні часи» обитель була резиденцією Лжедмитра I, в наступні століття знала періоди розквіту і занепаду. На початок ХХ століття монастирський комплекс являв собою чудовий архітектурний ансамбль, більша частина якого, на щастя, збереглась до наших днів і нині є пам'яткою архітектури національного значення. Обитель була закрита у 1920-ті роки і знову відродилась в 1991 році. У 1995 році до її стін повернувся древній список Молченської ікони, а у 1997 статус монастиря був змінений - він став жіночим.

Павло Сердюк, Глухів