КОНОТОП. Віруючі єпархії відсвяткували день пам'яті чудотворної Молченської ікони Пресвятої Богородиці | Православіє в Україні :: Інтернет-видання УПЦ

           
УКР РУС  


 Головна > Українські новини > Церковні хроніки  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 85 відвідувачів

Теги
Церква і влада Церква і політика Києво-Печерська Лавра Археологія та реставрація Церква і медицина Голодомор 1020-річчя Хрещення Русі монастирі та храми України секти Мазепа церква і суспільство милосердя автокефалія Патріарх Алексій II іконопис Приїзд Патріарха Кирила в Україну забобони комуністи та Церква Предстоятелі Помісних Церков Доброчинність Вселенський Патріархат українська християнська культура Президент Віктор Ющенко УГКЦ церква та політика педагогіка Священний Синод УПЦ молодь Католицька Церква конфлікти краєзнавство УПЦ КП церковна журналістика вибори розкол в Україні діаспора шляхи єднання Митрополит Володимир (Сабодан) постать у Церкві Ющенко






Рейтинг@Mail.ru






КОНОТОП. Віруючі єпархії відсвяткували день пам'яті чудотворної Молченської ікони Пресвятої Богородиці

  07 жовтня 2008



В середу, 1 жовтня Церква святкує пам'ять Молченської ікони Пресвятої Богородиці.

Це свято є спільним для двох монастирів Конотопсько-Глухівської єпархії - чоловічої Софронієво-Молченської пустині та жіночого Молченського монастиря, що у місті Путивль.

Божественну літургію в Пророко-Ільїнському храмі Софронієвої пустині очолив архієпископ Конотопський і Глухівський Лука. Йому спів служила братія монастиря на чолі з  настоятелем архімандрит Германом та численні священики, що приїхали на свято.

Після богослужіння був відправлений молебень до Пресвятої Богородиці та звершений хресний хід навколо храму. 

 

Історична довідка:

Явлення Молченського образу Божої Матері відбулось у 1405 році в 20 верстах від міста Путивля на Чудній горі, під якою знаходиться непроходиме болото Молче. Від назви болота новоявлена ікона і отримала своє ім'я. Оригінал цього образу був втрачений ще у давнину, тому в кожній з двох молченських обителей  були свої списки з цієї святині.

У 1995 році відбулось друге обрітення Молченської ікони і з того часу цей список є головною святинею Путивльського Молченського Печерського жіночого монастиря.  

Стосовно іншого списку з ікони, то згідно передання, думний дьяк Томила Луговський, повертаючись додому з польського полону, забрав з собою з розореної Молченської пустині явлену ікону. Цей образ і на новому місці, в селі Угодичі Ярославської губернії прославився багатьма чудесами. Один зі списків взятої Луговським ікони повернувся у відновлену Софронієву пустинь навесні 2005 року.

Софронієва пустинь - один з найдавніших монастирів єпархії, оснований ще у домонгольский період. Обитель декілька разів розорювали так, що від неї не залишалось каменя на камені, однак вона знову відроджувалась. У XVII столітті монастир міцно став на ноги завдяки неусипним трудам старця Софронія (Батоврина), і з того часу обитель іменують Софронієвою. Безбожна влада закрила Софронієву пустинь у 1922 році і рівно 77 років тут не лунали слова молитви. Від усієї величі залишилося лише три напівзруйновані будівлі. Відлік новітньої історії монастиря почався з 1 вересня 1999 році. Зібралась братія, повернувся древній список Молченської ікони, відновлені будівлі та розчищені древні печери.

Путивльський Молченский монастир виник в місті Путивлі наприкінці XVI століття в якості подворья древньої Молченської (Софронієвої) обителі, а з 1591 року стає самостійним. В «Смутні часи» обитель була резиденцією Лжедмитра I, в наступні століття знала періоди розквіту і занепаду. На початок ХХ століття монастирський комплекс являв собою чудовий архітектурний ансамбль, більша частина якого, на щастя, збереглась до наших днів і нині є пам'яткою архітектури національного значення. Обитель була закрита у 1920-ті роки і знову відродилась в 1991 році. У 1995 році до її стін повернувся древній список Молченської ікони, а у 1997 статус монастиря був змінений - він став жіночим.

Павло Сердюк, Глухів