УКР РУС  


 Головна > Українські новини > Церковні хроніки  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 121 відвідувачів

Теги
забобони краєзнавство церковна журналістика монастирі та храми України автокефалія Доброчинність Католицька Церква секти молодь іконопис церква та політика Митрополит Володимир (Сабодан) Мазепа милосердя педагогіка Предстоятелі Помісних Церков Церква і влада Церква і медицина Патріарх Алексій II Археологія та реставрація розкол в Україні Ющенко УПЦ КП шляхи єднання 1020-річчя Хрещення Русі Церква і політика Києво-Печерська Лавра українська християнська культура конфлікти комуністи та Церква вибори Вселенський Патріархат церква і суспільство Президент Віктор Ющенко Голодомор УГКЦ постать у Церкві діаспора Приїзд Патріарха Кирила в Україну Священний Синод УПЦ






Рейтинг@Mail.ru






ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ. Відійшов до Господа священнослужитель єпархії, який багато років свого життя віддав служінню Богу

  27 жовтня 2008



20 жовтня, у день пам'яті святих мучеників Сергія та Вакха, на 86-му році життя відійшов до Господа позаштатний клірик Володимир-Волинської єпархії протоієрей Сергій Депо.

За кілька днів до смерті священик, який на початку 1990-х років спокусився на оманливі гасла й подався в так званий Київський патріархат, все-таки зважився на мужній крок - повернення в лоно канонічної Православної Церкви.

Так, 15 жовтня протоієрей Сергій Депо звернувся до єпископа Володимир-Волинського і Ковельського Никодима з проханням прийняти його покаяння. З благословення Блаженнішого Митрополита Володимира, священик був прийнятий владикою Никодимом у єдність Святої Соборної і Апостольської Церкви.

Перебуваючи на смертному одрі, отець Сергій не зміг здійснити свою мрію - помолитися в Успенському кафедральному соборі, тому 19 жовтня на його прохання дочка священика Віра привселюдно попросила прощення і молитов за отця Сергія.

20 жовтня протоієрей Сергій Депо, до останнього дня перебуваючи у ясній свідомості, мирно віддав свою душу Богові, за кілька днів передбачивши дату своєї кончини.

Згідно із заповітом спочилого, тіло його, зодягнене у священицькі облачення, було перенесено в Успенський кафедральний собор, де протягом доби звершувалися панахиди й читання Святого Євангелія.

На жаль, не обійшлося й без спокус. Представники Київського патріархату намагалися перешкодити церковному погребінню спочилого. На сайті Волинської єпархії Київського патріархату було розміщено некролог, де пріснопам'ятний отець Сергій називається священиком Київського патріархату, незважаючи на те, що факт його покаяння та повернення в Церкву був добре відомий керівництву розкольників.

Відспівування новопреставленого протоієрея Сергія Депо відбулося 22 жовтня в Успенському кафедральному соборі міста Володимир-Волинського. Очолив його єпископ Никодим у співслужінні понад 20 священиків. Попрощатися зі спочилим приїхав митрополит Луцький і Волинський Нифонт.

Понад дві тисячі жителів Володимир-Волинського, а також багатьох сіл, де довелося служити спочилому пастирю, прийшли цього дня до собору, щоб попрощатися зі своїм батюшкою. Також були присутні представники католицької та греко-католицької громад, очільники адміністрації, міський голова, адже новопреставлений священик був почесним громадянином міста.

Єпископ Никодим нагадав присутнім життєвий шлях покійного, сповнений скорбот і страждань. «Тисячі волинян пам'ятають, як у радянські часи отець Сергій був мужнім і щирим пастирем, який сміливо сповідував віру перед лицем атеїстичної влади. Мужнім вчинком він увінчав своє земне життя - щиро визнав свої помилки, які звершив по немочі людській, покаявся і повернувся у Христову Церкву, показуючи всім шлях миру та єдності».

«І сум, і духовна радість сповнюють сьогодні наші серця, - сказав у своєму слові владика Нифонт, - сум, бо закінчилося земне життя отця Сергія, а духовна радість - бо він примирився з Богом, очистив покаянням свою душу».

Нехай Господь упокоїть душу новопреставленого протоієрея Сергія в оселях Небесних, де немає ні болю, ні журби, ні зітхання, а життя безкінечне. Вічна йому пам'ять!

Диякон Віктор Мартиненко, Володимир-Волинський