УКР РУС  


 Головна > Українські новини > Церковні хроніки  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 83 відвідувачів

Теги
Мазепа краєзнавство іконопис Церква і медицина Предстоятелі Помісних Церков конфлікти Президент Віктор Ющенко 1020-річчя Хрещення Русі Патріарх Алексій II педагогіка постать у Церкві українська християнська культура вибори милосердя Археологія та реставрація церква і суспільство Церква і влада УГКЦ діаспора Приїзд Патріарха Кирила в Україну автокефалія Доброчинність Католицька Церква комуністи та Церква Священний Синод УПЦ Вселенський Патріархат УПЦ КП церква та політика монастирі та храми України шляхи єднання секти Києво-Печерська Лавра Голодомор розкол в Україні Митрополит Володимир (Сабодан) забобони церковна журналістика Церква і політика молодь Ющенко






Рейтинг@Mail.ru






СЄВЕРОДОНЕЦЬК. Відтепер кафедральний собор на честь Різдва Христового є місцем перебування мощей місцевошанованої інокині Параскеви, перенесених із Лисичанська

  07 листопада 2008



З благословення єпископа Сєверодонецького і Старобільського Агапіта, відбулося перенесення мощей шанованої православними християнами регіону інокині Параскеви з Лисичанська до Сєверодонецька.

Вранці 6 листопада у кафедральному соборі на честь Різдва Христового раку з мощами інокині зустріли владика Агапіт і духовенство міста. Священики помістили її в спеціально підготовленому місці правого бокового вівтаря собору. Прикметно те, що з мощами знаходиться збережений натільний хрестик, який носила матінка Параскева за життя та з яким була похована.

З благословення керуючого єпархією, першу заупокійну панахиду в кафедральному соборі, за якою молилося міське священство, біля раки з мощами звершив протоієрей Олександр Іванов. Відтепер літії про упокій місцевошанованої черниці біля її мощей стануть постійними після завершення Божественних літургій.

Напередодні, 30 жовтня, владика Агапіт у супроводі протоієрея Георгія Дубовика з архіпастирським візитом відвідав місто Лисичанськ, де на могилі черниці Параскеви, у каплиці на честь святої Параскеви Сербської очолив панахиду про упокій черниці Параскеви у співслужінні духовенства Сєверодонецької, Донецької та Луганської єпархій. Після богослужіння владика подякував усім за спільну молитву й звернувся з повчальним словом, у якому, ґрунтуючись на Євангеліє, розповів про спасіння та здатність душ після смерті бачити й чути.

 

Черниця Параскева (у миру - Парасковія Семенівна Дибіна) народилася в 1867 році в селі Новоахтирка Старобільського повіту Харківської губернії (нині - Новоайдарський район Луганської області), у селянській родині. У 12 років їй було таємне видінн, про суть якого вона ніколи нікому не розповідала. Того ж дня вона прийшла до Старобільського жіночого монастиря, де й залишилася. За волею Божою, вона обрала монастир єдиним місцем, де безперешкодно могла виконувати своє обране служіння.

Добровільно прийнявши на себе подвиг юродства заради Христа, Паша смиренно служила Богові в ім'я правди й любові до Господа. До її слів прислухалися як насельниці монастиря, так і миряни, які приходили на богослужіння.

Прийнявши іночество, вона ретельно дотримувалася правил чернечого життя. Її дар смирення та прозорливості приваблював багатьох людей, які зверталися до неї зі своїми негараздами. Інокиня Параскева надавала їм духовну допомогу, давала мудрі поради, іноді передвіщала події майбутнього життя.

У 1924 році Старобільський монастир був закритий богоборчою владою. Інокиня Параскева разом із багатьма насельницями закритої обителі перейшла у Свято-Успенсько-Серафимівський (Раздабарівський) монастир, який розташовувався в селі Фомівка неподалік від міста Сватове. Тут вона продовжувала нести духовний подвиг юродства.

Раздабарівський монастир закрили в 1928 році. Більшість насельниць почали мандрувати, часто бували в Старобільську, Сватовому та Кремінній, скиталися по селах. Черниця Параскева зі своїми послідовниками несла вірним християнам Слово Боже, за що її неодноразово зраджували, кидали до в'язниці, де доводилося перебувати по два і більше місяці.

У 1938 році блаженну заарештовують за віру Христову й визначають знаходитися у в'язниці впродовж п'яти місяців. Останні роки свого життя вона провела в Лисичанську, живучи на вулиці Кочубея, у черниць Херувими й Надії.

30 жовтня 1942 року, у день пам'яті преподобномученика Андрія Критського, черниця Параскева мирно почила в Господі. Місцем поховання було вибрано один із дворів вулиці, що сполучалася з центральною.

Німці наказали перенести труну з тілом покійної на цвинтар. Матінку перепоховали в іншому дворі. Через кілька років віруючі ще раз перепоховали, цього разу у дворі будинку, де інокиня Параскева доживала свої останні роки.

Вшанування в регіоні блаженної інокині не припинялося з роками. Нині на місці могили стоїть каплиця на честь святої Параскеви Сербської, ім'я якої матінка одержала при чернечому постригу. У майбутньому заплановано на шанованому місці будівництво храму.

Прес-служба Сєверодонецької єпархії