УКР РУС  


 Головна > Українські новини > Церковні хроніки  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 54 відвідувачів

Теги
вибори розкол в Україні Доброчинність шляхи єднання 1020-річчя Хрещення Русі краєзнавство Церква і політика Президент Віктор Ющенко церковна журналістика забобони діаспора УПЦ КП комуністи та Церква УГКЦ церква та політика Предстоятелі Помісних Церков педагогіка Митрополит Володимир (Сабодан) автокефалія секти Вселенський Патріархат монастирі та храми України Приїзд Патріарха Кирила в Україну Патріарх Алексій II українська християнська культура Голодомор Мазепа церква і суспільство Церква і медицина Церква і влада постать у Церкві Археологія та реставрація Священний Синод УПЦ Києво-Печерська Лавра молодь милосердя конфлікти іконопис Ющенко Католицька Церква






Рейтинг@Mail.ru






ЖИТОМИР. Триває боротьба віруючих єпархії за передачу православних святинь Матері Церкві

  19 листопада 2008



Починаючи з 2001 року Житомирська єпархія УПЦ в особі архієпископа Гурія неодноразово зверталася до влади про повернення Церкви збережених корпусів і теплого храму Свято-Георгіївського Любарського жіночого монастиря. На всі звернення слідували відписки: «вивчаються можливості звільнення приміщень». На сьогоднішні ці можливості не знайдені.

У післявоєнні часи в комплексі монастиря розміщалися всі районні управлінські структури. Потім будови обителі переходили з рук у руки різних організацій. Келії й приміщення були визнані пам'ятниками архітектури. Нині все, що залишилося від монастиря, перебуває в жалюгідному стані. На фундаменті колишнього храму розміщені різні господарські спорудження фабрики «Лілея». Святе місце закинуте й опорочене різними нечистотами. Місцева влада готує до продажу один із корпусів. В інших корпусах розміщується Любарский сільськогосподарський коледж.

Любарский Свято-Георгіївський жіночий монастир був заснований в 1616 році як православна чоловіча обитель князями Любомирськими. Протягом 1740-1832 років монастир перебував в унії й належав ордену отців Василіан, головним завданням якого було розширити уніатство й викорінити православ'я на українських землях. В 1832 році монастир був відібраний у Василіан і знову переоблаштований у православний Свято-Георгіївський чоловічий монастир.

31 січня 1873 року Указом Священного Синоду Любарський монастир став другокласним жіночим і в ньому оселилися черниці з Корецького й Городищенського монастирів. За станом на 1914 рік у Любарськом монастирі проживали 121 черниця. Причт складався з 2-х священиків і псаломщика. Черниці мали власне господарство, 117 десятин землі, утримувати жіночу школу грамоти, для якої скарбниця виділяла 100 рублів щорічної субсидії. Починаючи з 70-х років ХІХ століття й до першої світової війни, монастир вів велике будівництво й реставраційні роботи. В 1902 році було завершене спорудження кам'яного Свято-Георгіївського храму. Реліквіями Любарського монастиря були ікона святого великомученика Георгія,  частка його мощей і ікона преп. Онуфрія.

В 1922 році радянською владою монастир був закритий, а черниці розігнані. Одні розійшлися по знайомих у Любарі, а інші по навколишніх селах. Почалася велика розруха. Свято-Георгіївський храм в 30-і роки був розграбований, знесилений і в 1936-1938 роках - взагалі розібраний. А в так званій теплій церкві був обладнаний клуб.