УКР РУС  


 Головна > Українські новини > Церковні хроніки  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 66 відвідувачів

Теги
розкол в Україні Католицька Церква краєзнавство Голодомор Церква і політика конфлікти УПЦ КП церква та політика 1020-річчя Хрещення Русі УГКЦ Предстоятелі Помісних Церков Доброчинність комуністи та Церква автокефалія церква і суспільство Ющенко Священний Синод УПЦ монастирі та храми України милосердя шляхи єднання постать у Церкві Приїзд Патріарха Кирила в Україну Церква і медицина Президент Віктор Ющенко секти Церква і влада Патріарх Алексій II Києво-Печерська Лавра іконопис педагогіка Вселенський Патріархат молодь діаспора церковна журналістика Митрополит Володимир (Сабодан) Археологія та реставрація забобони вибори Мазепа українська християнська культура






Рейтинг@Mail.ru






Православна Церква відзначає свято Різдва Господа Бога і Спаса нашого Іісуса Христа

  07 січня 2009



У середу, 7 січня, Православна Церква відзначає свято Різдва Господа Бога і Спаса нашого Іісуса Христа. Святкові богослужіння відбулися в усіх православних храмах України. У Києво-Печерській Лаврі Всеношну та Божественну Літургію очолив Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Володимир.

Сьогодні важко в таке повірити, але древня християнська Церква подію Різдва Христового не святкувала. На зорі християнства, після Господнього вознесіння, в умовах тотальних гонінь, християнам про свята особливо нІколи було думати - кожен день вони жили, як останній. Традиція відзначати подію народження Іісуса Христа, як окреме свято, з'явилася у християн лише у IV ст., але не одразу в той день, у який ми вшановуємо її сьогодні. Чому ми святкуємо Різдво Христове саме сьомого січня? Про це замислюється далеко не кожен.

Віруючі перших віків сприймали Христа як настільки неземну Людину, що зосереджували увагу передусім на подіях, які свідчили про Його Божественне походження. Тож спочатку утвердилася традиція святкувати Воскресіння Христове та Його Вознесіння на небо. Згодом, на спомин про духовне народження Іісуса Христа, з'явилося свято Хрещення Господнього. Цього дня християни згадували і духовне (тобто хрещення у Йордані), і тілесне народження Боголюдини. Відзначали його шостого січня за юліанським календарем, що за григоріанським відповідає дев'ятнадцятому січню.

Цей день мав символічне значення. Перші християни називали Іісуса Христа «другим Адамом». Малося на увазі: якщо перший Адам був винуватцем гріхопадіння людського роду, то другий став його Спокутником, джерелом спасіння. Тому в древній Церкві вважалося, що Христос народився того самого дня, коли був створений Адам. Шостий день першого місяця року символічно відповідав шостому дню творення, коли Бог створив першу людину.

Тільки у другій половині IV століття свято Богоявлення розділилося на два окремих: Різдво Христове і Хрещення.

За юліанським календарем Різдво припадає на 25 грудня. Це відповідає сьомому січня за календарем григоріанським. Поширеною є версія, що святкувати почали саме цього дня, щоб відволікти християн Римської імперії від участі у язичницьких торжествах на честь «непереможного сонця». А вони влаштовувалися 25 грудня. Символічною була й та обставина, що, на противагу язичницькому Сонцю, християни запропонували своє Сонце правди - втілену Боголюдину.

Проте існує й інше - переконливіше - пояснення дати Різдва, що ґрунтується на календарних розрахунках. У Церкві здавна вважалося, що Христос провів на землі повну кількість років - завершене число. Місяць і день Його смерті нам точно відомі з Євангелій. Отже, виходило, що Іісус був зачатий тогО сАмого дня, якого постраждав на хресті. А сталося це на єврейську Пасху. Вона припадає на чотирнадцяте число нісана-місяця, що відповідає 25 березню за юліанським календарем. Вираховуючи від цієї дати дев'ять місяців, дістаємо, 25 грудня - день народження Христа.

На користь тієї версії, що Христос пробув на землі повну кількість років, свідчать і розрахунки, в основі яких євангельська оповідь. За євангелістом Лукою, Архангел Гавриїл сповістив старцю Захарії про народження від нього сина, Предтечі Господнього, коли той звершував богослужіння у храмі Соломоновому. Усі священики храму були розділені на двадцять чотири (24) зміни, які служили по тижню. Захарії випав кінець серпня - початок вересня. «І як дні його служби скінчилися, він повернувся до дому свого, - оповідає євангеліст. - А після тих днів зачала його дружина Єлизавета». Церква згадує цю подію 23 вересня за старим стилем. Через шість місяців після того Архангел Гавриїл явився Діві Марії і сповістив, що Вона народить Сина Божого. Таким чином, свято Благовіщення, тобто принесення Архангелом Діві Марії благої звістки про народження Христа, відзначається за старим стилем наприкінці березня, а Різдво рівно через дев'ять місяців - у грудні, за новим стилем сьомого січня.

Наприкінці IV століття нове свято остаточно увійшло в календар Християнської Церкви.