КИЇВ. Патріарх Кирил: «Голод 1932-33 років — спільна біда всього народу, який на той час жив в одній країні» | Православіє в Україні :: Інтернет-видання УПЦ

           
УКР РУС  


 Головна > Українські новини > По єпархіях > Київська  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 83 відвідувачів

Теги
забобони Археологія та реставрація вибори розкол в Україні милосердя УГКЦ Священний Синод УПЦ Предстоятелі Помісних Церков монастирі та храми України Католицька Церква церква та політика церква і суспільство церковна журналістика українська християнська культура педагогіка Церква і політика діаспора конфлікти Ющенко краєзнавство Патріарх Алексій II Доброчинність Церква і влада Церква і медицина іконопис шляхи єднання молодь Мазепа постать у Церкві секти Митрополит Володимир (Сабодан) Голодомор комуністи та Церква УПЦ КП Приїзд Патріарха Кирила в Україну Києво-Печерська Лавра Президент Віктор Ющенко автокефалія 1020-річчя Хрещення Русі Вселенський Патріархат






Рейтинг@Mail.ru






КИЇВ. Патріарх Кирил: «Голод 1932-33 років — спільна біда всього народу, який на той час жив в одній країні»

  28 July 2009



«Мені хотілося б особливо чітко сказати зараз усім, у кого, можливо, виникають сумніви з приводу правомірності моєї присутності на цьому місці: ми згадуємо жертв голоду - того самого голоду 1932-1933 років, який особисто мене стосувався безпосередньо», - сказав Патріарх Кирил у відповідній промові Президентові Віктору Ющенку. Звернення до преси Президента України, а потім і Патріарха відбулося відразу після покладання вінків до пам'ятника загиблим у Великій Вітчизняній війні та меморіалу жертвам Голодомору в парку Слави.

Коментуючи свою присутність біля пам'ятника Голодомору, Патріарх зазначив: «Я сьогодні розповів панові Президенту про те, що мій дід - сповідник, який близько тридцяти років просидів у в'язницях і таборах тільки за те, що він боровся за збереження віри Православної, - був у цей страшний час арештований. І коли його забирали - а справа була на Поволжі - то бабуся звернулася до нього і сказала: «На кого ж ти нас залишаєш? Ти бачиш, що голод іде, ми ж усі загинемо!» Тоді дід сказав: «Я йду страждати за Христа - волосина не впаде з вашої голови». І от, коли в будинку не залишилося жодного граму борошна, бабуся спекла ввечері для сімох дітей коржики, роздала їм і сказала: «Діти, у нас немає нічого, що ми завтра зможемо з'їсти. Ми завтра почнемо помирати». А вночі відбулося те, що я, як віруюча людина, називаю дивом. Постукали у вікно, і моя бабуся почула голос: «Хазяйко, виходь, приймай товар». Вийшла - нікого, а поруч із дверима стоїть великий мішок борошна. Цей мішок борошна врятував мою родину й дав можливість народитися мені.

Я дозволив собі розповісти цю історію тому, що голод - страшний голод, породжений зовсім конкретними політичними причинами та збільшений ще й природними катаклізмами, - призвів до того, що величезна кількість людей загинула в Україні, у Поволжі, на Північному Кавказі, Південному Уралі, на Західному Сибірі, у Казахстані. Це загальне лихо всього нашого народу, який на той час жив в одній країні. Тому немає нічого дивного, що ми молимося про безвинних жертв, ми згадуємо тих, хто загинув».

Згадуючи жертв, відзначив Святіший Владика, ми молимося одночасно, щоб ніколи нічого подібного більше не відбулося, а також, «щоб ніколи подібні події в нашій історії не ставали на перешкоді братньому спілкуванню, щоб ніколи із цих трагічних обставин нашої історії не виникала братоненависницька історіософія».

«Ми повинні разом молитися та працювати для того, щоб світ став кращим, щоб народам нашим краще жилося, щоб ніколи безвинні жертви не відходили до Бога в мирний час», - підкреслив Патріарх Кирил.