УКР РУС  


 Головна > Українські новини > Церковні хроніки  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 81 відвідувачів

Теги
забобони церква та політика Церква і медицина Церква і влада молодь монастирі та храми України шляхи єднання постать у Церкві діаспора УГКЦ конфлікти автокефалія Археологія та реставрація секти Києво-Печерська Лавра Доброчинність Предстоятелі Помісних Церков церковна журналістика Митрополит Володимир (Сабодан) Католицька Церква 1020-річчя Хрещення Русі українська християнська культура Церква і політика комуністи та Церква іконопис краєзнавство Священний Синод УПЦ милосердя Ющенко педагогіка церква і суспільство Патріарх Алексій II УПЦ КП Мазепа Вселенський Патріархат Президент Віктор Ющенко розкол в Україні вибори Голодомор Приїзд Патріарха Кирила в Україну






Рейтинг@Mail.ru






Є ТАКА ПАРАФІЯ: «Закритий» храм в ім’я святого преподобного Амфілохія Почаївського

  03 вересня 2009


Ігор, колишній прихожанин храму
У наш час є храми, куди звичайних громадян не пускають. Вони - закриті, як би дивно це не звучало. Закриті, бо знаходяться за колючим дротом і двома парканами. Але, слава Господу, Дух Божий не зупинити.

Храм в ім'я святого преподобного Амфілохія Почаївського

Неподалік від Вінниці, у Літинській виправній колонії №123, існує храм на честь преподобного Амфілохія Почаївського. Його відкриття, на прохання понад сотні ув'язнених, благословив наш владика Симеон у 2007 році. Адміністрація колонії виділила віруючим велику кімнату, яку було переобладнано під церкву, а на території виправного закладу відвела місце під будівництво окремого храму (але через відсутність коштів його будівництво досі не розпочалося).

Перша Божественна літургія у храмі колонії була звершена 14 травня 2009 року, в день пам'яті преподобного Амфілохія Почаївського. Тепер щонеділі тут служаться молебні, на яких присутні щонайменше 50 осіб, читаються акафісти та демонструються православні фільми.

Духовним життям ув'язнених опікуються по черзі 8 священиків. Літургії звершуються рідко, але добре, що люди, позбавлені волі, хоч раз на місяць можуть причащатися святих Христових Таїн (зазвичай причащаються близько 20 чоловік), та відвідувати Великодню службу - цьогоріч Христове Воскресіння святкували 100 ув'язнених.

Неможливо уявити, можна тільки відчути

Варто тільки спробувати на мить уявити себе в'язнем, щоб спромогтися відчути те, чому радіють ці православні люди, які були злочинні, та покаялися, були мертві, та ожили, пропадали, та знайшлися (Лк. 15, 24). Мабуть, цей стан можна порівняти лише з наснагою перших християн. Коли віра в Бога вистраждано укорінюється глибоко в душі - життя не шкода за Спасителя!

У храмі святого Амфілохія немає жодного предмета без своєї історії; у появі навіть найменшої софрінської іконки ясно вбачається допомога Божа. Та що там казати! Жоден цвяшок просто так там не з'явився. Усе чи майже усе зроблено руками ув'язнених: іконостас, Царські врата, металеві підсвічники...

Неможливо забути ту мить, коли у храмі з'явилася велика ікона Небесної Владичиці з Богонемовлям. Вона висить над канунником, де ставлять свічки за упокій душ померлих і куди приходять не тільки відкрито віруючі православні, але й ті, хто донедавна лаяв служителів Церкви чи був упевнений у нереальності Бога...

Перші кроки до Бога

Це місце дивним чином поступово збирає навколо себе людей для глибокої щирої молитви про спочилих, людей, які щиро сумують за своїми рідними. Саме тут, біля канунника, вони непомітно для себе починають робити перші й тверді кроки до Бога. І яка ж була радість, коли одного разу отець Олександр приніс сюди Казанську ікону Божої Матері! Важко зрозуміти цю радість людині, що живе у достатку, не обмежена у волі... Тим більше, важко зрозуміти волонтерську палкість почуттів, коли у храмі, в який вкладаються душі, з'являється велика ікона. «Казанський» образ став улюбленим для усіх прихожан храму. Дай, Боже, спасіння бабці Ніні, що пожертвувала від серця такий скарб.

Та не всіх своїх благодійників знаємо ми на ім'я. Буває, принесуть літературу, запитуємо: «Від кого?». Говорять, «приходили ченці» чи: «приходила невідома жінка»... Дай, Боже, Іісусе Христе, усім їм спасіння!

Хочеться, щоб кожен з вас, читачі, відчув радість Божої милості!

Ігор, колишній прихожанин храму в ім'я святого преподобного Амфілохія Почаївського

Матеріал надано газетою «Одигітрія»