УКР РУС  


 Головна > Публікації > Довідкові матеріали  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 68 відвідувачів

Теги
розкол в Україні комуністи та Церква Президент Віктор Ющенко діаспора українська християнська культура Церква і влада забобони монастирі та храми України милосердя Католицька Церква педагогіка автокефалія Церква і політика Голодомор церковна журналістика вибори Предстоятелі Помісних Церков 1020-річчя Хрещення Русі Патріарх Алексій II секти молодь Священний Синод УПЦ Вселенський Патріархат краєзнавство Археологія та реставрація іконопис шляхи єднання церква та політика Києво-Печерська Лавра Церква і медицина постать у Церкві УГКЦ Митрополит Володимир (Сабодан) конфлікти Доброчинність Мазепа Приїзд Патріарха Кирила в Україну церква і суспільство УПЦ КП Ющенко






Рейтинг@Mail.ru






Пам’ятні дати нинішнього року: Свято-Успенська Почаївська Лавра

  14 вересня 2009


Єпископ Переяслав-Хмельницький Олександр (Драбинко)
Нинішній рік, як для Свято-Успенської Почаївської Лаври зокрема, так і для всієї Української Православної Церкви загалом багатий на ювілейні пам'ятні дати. Зовсім нещодавно ми урочисто відзначили 450-річчя принесення на Волинь чудотворної ікони Пресвятої Богородиці, нині іменованої Почаївською - за місцем явлення її чудотворної благодатної сили та постійного перебування. І ось 10 вересня ми знову відзначили ще один ювілей Почаївської обителі - 350 років від дня обрітення, тобто знайдення святих нетлінних і цільбоносних мощей дивного угодника Божого, ревного захисника Православної віри - преподобного Іова, ігумена і чудотворця Почаївського.

Житіє святого угодника Божого...

Преподобний Іов народився у 1551 році в Галичині, на Покутті, що лежить між Карпатами та Дністром, біля міста Коломиї. Батьки його - побожні та Христолюбиві люди, Іоанн та Агафія на прізвище Залізо - при святому хрещенні дали хлопчикові ім'я Іван, на честь пророка і Предтечі Господнього Іоанна. Маленький Іоанн з дитинства увібрав у себе дух батьківської побожності, щирості й любові до Бога та православної Церкви. «Малий літами, але досконалий розумом», як пізніше напише про дитинство преподобного його біограф Досифей, хлопчик вже тоді відрізнявся від звичайних дітей своїми високими духовними прагненнями. Ніколи слово в нього не розходилося з ділом, але завжди між ними була в нього відповідність.

Десяти років Іоанн залишає батьківську оселю, несе послух в одному з карпатських монастирів. Дванадцяти років приймає чернечий постриг з іменем Іов.  Згодом його було висвячено в священний сан.

та  його епоха

Епоха, в яку жив преподобний Іов, була епохою тяжких випробувань для Православ'я та православних українців, що проживали на землях Південно-Західної Русі, тобто в Галичині та на Волині. Це епоха полонізації, ополячення та окатоличення споконвічно православних українських земель. Позбавивши українських людей усяких прав, польське магнатство та ополячена українська шляхта, заохочувані єзуїтами, віддали на приниження, ганьбу та переслідування православну віру, називаючи її «хлопською». Православні храми часто передавались силоміць уніатам і католикам, а іноді на рівні з шинками і млинами віддавалися в оренду, і орендарі тільки за плату дозволяли звершувати в церкві відправу.

Саме в цей час поборник православної віри князь Костянтин Острозький прикликає на захист віри преподобного Іова, якого братія Дубенського Хрестовоздвиженського монастиря обирає своїм ігуменом. Високодуховний і освічений ігумен стає взірцем православного монашества на Волині і стоїть в перших лавах захисників рідного народу і борців за Православ'я. Цей праведний муж дійсно був твердий і непохитний, як залізо, відповідаючи своєму прізвищу життям.

Промисел Божий

Преподобний розумів, що першим засобом для знешкодження проти православної пропаганди має бути церковна просвіта  в дусі чистої віри, а тому докладає усіх зусиль до переписування та поширення книг духовно-релігійного змісту. При сприянні та покровительстві князя Острозького Він зібрав навколо себе ціле братство яке займалося вивченням , переписуванням та поширенням книг.

Після 20-ти років ігуменського служіння, преподобний Іов у вигляді простого монаха усамітнюється на Почаївській Горі, яка була відома чудесним явленням на ній у вогняному стовпі Пресвятої Богородиці. Монахи там проводили затворницьке життя в окремих печерах, і саме такого життя шукав преподобний. Але недовго Божому праведнику судилося жити усамітнено. Промисел Божий судив інакше.

Володарка Почаєва Анна Гойська будує на Почаївській горі Успенську церкву та передає до неї чудотворний образ Пресвятої Богородиці - подарунок митрополита Неофіта, який уже прославився чудо творіннями. Гойська обдаровує обитель землею та з тим щоб монастир з пустельницького було перетворено на спільножительний.  Першим справжнім організатором Почаївської обителі яка щойно виникла став преподобний Іов. Він докладав усіх своїх зусиль для розвитку обителі та продовжив розпочату справу по духовному просвітництву, поширюючи православні книги. Організовує Почаївську друкарню. Апологетична діяльність преподобного не обмежувалася територією Волині, авторитет почаївського ігумена був беззаперечним в православному світі всієї Речі Посполитої. Преподобний Іов був вірним сином своєї вітчизни та народу. Під час визвольної боротьби гетьмана Богдана Хмельницького, преподобний  давав у себе в монастирі притулок, тим, кого війна позбавила дому і засобів до існування.

Почаївський ігумен

У почаївському ігуменові ми бачимо поєднання рис характеру, властиве багатьом православним святим, яке досягається безперервною внутрішньою роботою та життям за Євангельськими  заповідями. Твердість характеру поєднується в нього зі смиренням, великою любов'ю до людей та повною незлобивістю.

Серед великих подвижницьких трудів, серед постійних тривог і турбот минали роки життя Преподобного. Не дивлячись на сповнений життєвих турбот тягар, преподобний прожив рівно сто років. Передрікши день своєї кончини він відслуживши Божественну літургію та простившись з братією мирно відійшов до Господа в 1651 році. Після поховання тіло преподобного сім років і дев'ять місяців пролежало в землі. В цей час люди бачили іноді незвичайне сяйво над його могилою.

Одного разу преподобний явився у сонному видінні митрополиту Діонісію Балабану зі словами: «Повідомляю твоєму Преосвященству, що тобою Бог хоче відкрити кості мої». Митрополит був людиною освіченою і несхильною до марновірства, і хоча він і впізнав старця, але не поспішав віри і слідувати снам. Лише після третього явлення митрополит зрозумів що то є Божа воля. Прибувши до Почаївської обителі, і розвідавши про життя спочилого ігумена, він наказав відкрити його гріб, в якому лежали мощі святого. Мощі було віднайдено без будь яких слідів тління. 28 серпня 1559 року митрополит Київський Діонісій Балабан з намісником та братією обителі відкрили мощі преподобного Іова. З належними почестями їх було перенесено до Свято-Троїцької церкви та поставлено для всенародного поклоніння.

Моли Бога про нас, святий преподобний отче Іове!

Обрітення мощей преподобного Іова стало великим святом не лише для Почаївського монастиря, а і для всіх православних людей тогочасної Західної України. Щороку на це свято восени до Лаври збирається звідусіль велика кількість людей молитовно вшанувати пам'ять великого подвижника та борця за Православ'я  за віру і волю рідного народу. Нині мощі угодника Божого почивають у храмі, присвяченому його імені, поруч із тією печерою, де він ніс молитовні подвиги.

Молитовним заступництвом преподобного Іова, нехай Господь укріпить і кожного з нас у вірі православній.