У понеділок, 23 листопада, до Дня народження Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира у Національній філармонії України відбувалась святкова Академія. В урочистій частині прозвучали вітання Блаженнішому Владиці від Президента України Віктора Ющенка, Прем'єр-міністра Юлії Тимошенко та Голови Верховної Ради Володимира Литвина. Квіти у подарунок і величезну вдячність «духовному провіднику і пастирю українського народу» за служіння Церкві та Україні висловили керівники нашої держави.

Концертна ж частина Академії була подарунком Блаженнішому Митрополиту Володимиру від Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила та Голови Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московської Патріархії архієпископа Волоколамського Іларіона (Алфеєва).

...Навіть постійний слухач і шанувальник концертів, які повсякчас у філармонії звучать у виконанні симфонічного та камерного оркестрів, був би вражений, почувши у цих стінах ораторію «Страсті за Матфеєм». Адже це не добре відомі нам усім пасіони Й. Баха для хору й оркестру на євангельську тему страждань Христа. Першопачотково, як ми знаємо, «Страсті» були написані Бахом для виконання у Велику п'ятницю в церквах Св. Фоми і Св. Миколая у Лейпцигу. А натомість звучать не лише в концертних залах консерваторій, а й у художніх фільмах режисерів-сучасників.

У філармонії ж звучала ораторія, написана архієпископом Волоколамським Іларіоном, у виконанні Академічного симфонічного оркестру Національної філармонії під керівництвом Миколи Дядюри, академічної хорової капели «Думка». Партію євангеліста виконував протодиякон Димитрій Болгарський.

Архієпископ Іларіон не тільки служить Церкві, а також є автором «Божественної літургії» для хору, «Різдвяної ораторії» та ораторії «Страсті за Матфеєм». Як зазначив сам владика Іларіон, він намагався зробити «західні» пасіони православними, щоб ця євангельська історія набула нового звучання і була близькою саме православним християнам.

Текст Євангелія від Матфея читав «Євангеліст» речитативом у супроводі жіночого сопрано, чоловічого тенора, баса і оркестру так, що мимоволі виникали відчуття, наче присутній на Божественній службі. Тягучі партії віолончелі і альту настільки суголосно із солістами і хористами капели переповідали історію смерті Христа, що перехоплювало подих і хотілося плакати разом із  барочним «стражданням» скрипки. Та музика, що розливалася в душі і збиралася згустком у горлі, здавалося, не могла бути інакшою, адже якнайточніше передавала тексти глав Євангелія від Матфея. І коли Євангеліст виголосив: «Или, Или! лама савахфани?.. Боже Мой, Боже Мой! для чего Ты Меня оставил? (Мтф. 27: 46) і ...«Иисус же, опять возопив громким голосом, испустил дух» (Матф. 27: 50), - сопрано, тенор і бас злились у фінальну хорелу. Диригент змусив грати музикантів ще емоційніше - і наростаючий драматизм поліфонічної і гармонічної напруги ніби був тим скриком Христа...

Таке виконання заслуговувало аплодисментів тільки стоячи.

«Музика - то завжди божественне, то не земне» - звернувся до гостей на початку Академії Митрополит Володимир. І музика, що лунала цього вечора до Дня народження Блаженнішого Владики в концертному залі  філармонії була тому підтвердженням.