КИЇВ. «Господь Свій вибір щодо керівництва нашої країни вже зробив. Наша участь у голосуванні - з молитвою та надією на волю Божу – має підтвердити цей вибір» - протоієрей Георгій Коваленко
15 січня 2010
Цієї неділі, 17 січня, громадяни візьмуть участь у першому турі голосування на виборах Президента України. Прихильники того чи іншого кандидата сподіваються, що з обранням на посаду глави держави саме того, кого прагнуть бачити вони, докорінно змінить ситуацію в державі. І навпаки, якщо Президентом стане небажаний для них кандидат, то стан справ істотно погіршиться, навіть спричинить суспільні катаклізми.
Не покладати надмірних сподівань на людський чинник, а довіритися передусім волі Божій закликає своїх вірних чад Православна Церква.
«Кожна віруюча людина має знати, що, з одного боку, ми обираємо собі владу, а з іншого, будь-яка влада - від Бога. І Господь щодо керівників нашої держави, ми сподіваємося, Свій вибір уже зробив. Наше голосування має підтвердити цей вибір, тоді це буде благословенням Божим», - зазначив у своєму коментарі «Православію в Україні» прес-секретар Предстоятеля Української Православної Церкви, голова Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ протоієрей Георгій Коваленко.
Водночас, наголосив о.Георгій, якщо наше голосування виходитиме з суто людських міркувань, і кожен матиме на меті власну користь, то це може бути і попущенням Божим. «Бо, як уже було сказано, всяка влада - від Бога, але ця влада може бути як доброю, так і злою, як благословенною, так і попущеною Богом. Тому дуже важливо, коли в нас відбуваються вибори, а це зазвичай недільний день, віддати Богу - Богове, а кесарю - кесаревe. Тобто, відвідавши церкву, помолившись за недільним богослужінням, з розумінням того, що ми потребуємо не тільки власного розуму, але й Божої допомоги, в тому числі і в питаннях управління державою, іти на дільницю», - зазначив він.
Чимало кандидатів тією чи іншою мірою намагалися залучити Церкву до своєї передвиборчої кампанії. Відповідаючи на питання, як Церква ставиться до таких спроб, чи може вона підтримувати однаково всіх кандидатів, або ж взагалі не має підтримувати жодного, прес-секретар Блаженнішого Митрополита Володимира зауважив, що кандидати не залучали Церкви до участі у своїх передвиборчих перегонах. Навпаки, самі намагалися долучитися до авторитету Церкви.
«З одного боку, вони прагнули використати авторитет Церкви, щоб додати собі уваги й людської пошани. Це свідчить лише про те, що для людей думка Церкви є важливою. Хоча, вважаю, не всі робили це вдало... З іншого, на жаль, більшість наших кандидатів живуть із таким собі пострадянським постатеїстичним синдромом керівника держави, коли на релігійні свята він має відвідати всіх. Я гадаю, що для віруючих людей це є дещо образливим. Вони б хотіли, щоб наші кандидати зрештою визначилися, до якої Церкви, чи до якої віри належать. І в релігійні свята їздили до храму, парафіянами якого вони є. Переконаний, що це тільки додасть їм авторитету в суспільстві. Адже ми більше поважатимемо людину, яка є, приміром, християнином іншої конфесії, але вона точно визначилася і є справжнім вірянином, ніж того, хто виконує виключно представницькі функції, намагаючись таким чином фактично не Богу помолитися, а вирішити свої власні питання», - сказав протоієрей Георгій.
Водночас він зазначив, що відношення до влади буде шанобливим незалежно від того, яку віру сповідуватиме майбутній президент. «Ми живемо все ж таки у світській державі, де Церква і держава мають бути партнерами. І не зважаючи на те, якої віри буде наш Президент (сподіваюся все ж таки, що він буде православним, бо православних абсолютна більшість у державі), він має плідно співпрацювати з найбільшими релігійними організаціями України. Так само й Церква віддаватиме владі шану, як колись Господь казав віддавати шану навіть римській владі.
Проте віруючий Президент стане певною запорукою того, що люди, громадяни, не будуть обмануті, глава держави не буде таємним греко-католиком чи таємним євангельським християнином-баптистом, чи таємним православним, чи таємним іудеєм. Кожен повинен сповідувати свою віру перед світом, цього вимагає від нас Святе Письмо. Кожен має ходити до своєї Церкви. Так чинять керівники країн у всьому світі. І тільки в пострадянських державах керівники десь там «над» або «поміж» релігіями».
Відповідаючи на запитання, яких позитивних зрушень у відносинах з державою очікує від майбутнього Президента Українська Православна Церква, прес-секретар Предстоятеля УПЦ зазначив, що є «певні позитивні тенденції церковно-державних відносин, які розвиваються протягом всієї історії незалежної України, тож на динаміку цих відносин нинішній вибір людей суттєво не вплине».
«Будь-який новий президент, і це ми чули від кожного з кандидатів, фактично продовжуватиме напрямок партнерської співпраці Церкви та держави.
Мені ж, як віруючому Української Православної Церкви, хотілося б, щоб наша влада була більш моральною, більш гідною, більше уваги приділяла служінню своєму народу, щоб у нашої влади слова не розходилися зі справами, щоб ті правильні лозунги, виголошувані нашими кандидатами, перетворювалися на реальні кроки та досягнення, щоб наші кандидати реально служили людям. І щоб вони були справжніми християнами не тільки під час відвідин богослужінь, але і в своєму робочому кабінеті. Щоб приймали рішення, які б піднімали моральний рівень суспільства, давали можливість Церкві здійснювати всі притаманні їй служіння, які одночасно є корисними і для суспільства; щоб у нашій державі Богові віддавалася належна шана, а ми й надалі залишалися християнською православною державою, в якій живе боголюбивий віруючий народ з гідним Президентом-християнином на чолі».
суд человеческий не то, что суд Божий. И как мне кажется человек, даже если он совершил преступление и покаялся заслуживает прощения. А так как мы на этих выборах, как ни крути, говорим о 2х кандидатах, то по-моему лучше "кающийся грешник" чем "праведный не пойман - не вор".
Владимир из Николаева
2010, січня 16 - 15:44
История православного государства с 1991г. на примере трех президентов показывает,что без благославления УПЦ все власть имевшие получают народное гневное клеймо и осуждение.Ну не может без частички божей благодати человек праведно руководить страной,а если еще и подымающий на нее руку!Судьба несостоявшихся двух грустна.
Взагалі
2010, січня 15 - 17:13
Спасибо девушкам! 1. Но нужно помнить: две криминальные судимости (даже погашенных) - и монашествующий никогда не будет постановлен епископом. Хоть он будет светиться, пророчествовать и извлекать ударом запястья из каменя воду. 2. Нужно помнить: из монастыря не выгоняют даже самых горьких пьяниц и тайных блудников - оставляют на исправление. Изгоняют без разговоров ВОРОВ. И что? Один из кандидатов, на которого так или иначе намекал о. Георгий как "об уже состоявшемся выборе" - трижды криминальник и закоренелый вор (украденное Межгир. тому подтверждение). По церковным канонам шансов быть епископом или даже в монастырь попасть - ноль. Но в Президенты "преимущественно православной страны" - можно и, по закоренелому и упрямому мнению огромного количества батюшек МП, нужно и должно. А что? Один уже был такой. Даже семинарию закончил. Почему бы еще одного такого не поставить? ...ЕЩЕ. Критика Президента Ющенка, содержащаяся в высказываниях о. Георгия (очень прозрачная, легко отгадываемая), по моему мнению, несправедлива. Он прихожанин РПЦ (там крещены все его дети, там он исповедуется и причащается, в частности было такое недавно и на Афоне - из рук Блаженнийшего). Но он, как Президент, не приемлет РАЗДЕЛЕНИЯ церкви. И как Президент всей Украины обязан посещать в том числе и Богослужения в этих конфессиях - отчужденных от мирового православия во многом из-за внешних, неукраинских и нецерковных причин. Прекрасно знаем насколько эти разделения условны, когда речь идет об РФ. До принятия в МП "раскольников" из РПЦЗ (без покаяния и перерукоположения!), на их службы толпишками ходили представители официальных властей РФ, "лжеепископов" РПЦЗ даже пускали в алтарь на Богослужение в Успенском соборе Кремля, и прочая, и прочая. Как ни странно, это послужило ТОЛЬКО ДОБРУ. Объединению. Урвачеванию. Прекращению раздора. В этом была заинтересована народ РФ и Церковь. На этом фоне не надо думать, что хохлы-президенты напротив, будут демонстрировать "исключительную конфессиональную дисциплину" (в КП-РПЦЗ - ющенку нини), а межконфессиональный задачи, в том числе и представительского порядка (присутствие на службах), можно будет делать "кому надо в РФ" (облаченным властью высшей покловникам КГБ), но не хохлам. Не надо так думать, о любезнейшие малороссияне! ...А в остальном морализаторство о. Георгия на выборную тему вполне приемлемо и душеполезно. Это не грубость, тем более не окрики (в конце концов, о. Георгий всего лишь гражданин Украины, а не ядерной РФ). Все нормально вроде бы. И в то же время сколь очевидно: нас ждут страшные испытания в церковной сфере, причиной для которых в ОГРОМНОЙ степени по прежнему будем мы сами - в целом хорошие, патриотичные, образованные и лояльные граждане Украины московско-православного вероисповедания.... Отправляющие поместность Московской патриархии на временно отчужденных канонических территоряих Российской Федерации под забавной кличкой "Окраина".... Вот они мы, малое стадо!......