УКР РУС  


 Головна > Українські новини > Церковні хроніки  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 148 відвідувачів

Теги
милосердя Ющенко Митрополит Володимир (Сабодан) 1020-річчя Хрещення Русі розкол в Україні конфлікти Археологія та реставрація церковна журналістика Предстоятелі Помісних Церков молодь комуністи та Церква постать у Церкві УГКЦ Голодомор Президент Віктор Ющенко педагогіка Католицька Церква Церква і медицина діаспора монастирі та храми України Вселенський Патріархат іконопис Києво-Печерська Лавра краєзнавство церква і суспільство Доброчинність Мазепа автокефалія Патріарх Алексій II Церква і влада забобони церква та політика секти українська християнська культура УПЦ КП шляхи єднання Приїзд Патріарха Кирила в Україну Церква і політика Священний Синод УПЦ вибори






Рейтинг@Mail.ru






ТЕРНОПІЛЬ. Об’єктивно про проблему в Мусорівцях: село на межі

  20 січня 2010



А межею, границею, кордоном між правдою і лукавством, вірою дідів-прадідів і новоявленими зайдами, законом і свавіллям, між тим, що відбувається насправді й розмаїтими потугами добути сумнівної політичної слави, постала невеличка Свято-Покровська церквиця в селі Мусорівці.

Уперше село Мусорівці згадується в1465 році в розподільчому листі поміж князів Семеном, Султаном та Василієм Васильовичем Збаразькими

«Село при джерелах р. Гнізни, на границі з Галичиною, на південний схід від Вишнівця. В кінці 19 ст. було там 103 доми і 724 жителів, дерев'яна церква з 1746 року і мурований католицький костел, школа з кінця 19 ст.» - так описує Мусорівці професор О. Цинкаловський у своєму фундаментальному творі «Стара Волинь і Волинське Полісся»: (краєзнавчий словник - від найдавніших часів до 1914р.) т. 2, с. 125-126 - Вінніпег: Волинь, 1986.

Пройшли роки, немає вже у селі такої кількості жителів, стоять непокритими стіни костьолу, змінився і зовнішній вигляд давньої дерев'яної Свято-Покровської церкви - близько 30 років тому, від ветхості, впав центральний купол.

Не згадували більше про село, про його історію й сьогодення у своїх творіннях ні вчені, ні журналісти. Та якби вони дізналися, що саме у Мусорівцях, більше сорока років служить протоієрей Іоанн Пивоварчук, який за 64 роки служіння у священицькому сані пережив і атеїстичні гоніння у часи радянської влади, почули хоча б раз, проповіді цієї мудрої, шанованої людини - вони, напевно, розповіли б, як непросто було невеликій православній громаді розпочинати у 1996 році будівництво нового храму.

Хронологія

- Рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради від 22 жовтня 1991 року № 246 «Про реєстрацію статутів релігійних громад населених пунктів області» було зареєстровано статут релігійної громади УПЦ;  

- 25 січня 1996 року Капустинецька сільська рада Збаразького району надала релігійній громаді УПЦ дозвіл на будівництво нового храму в с. Мусорівці. Відповідно до вимог чинного законодавства були виконані всі необхідні погоджувальні дії для початку ведення будівництва храму, був розроблений та отриманий технічний та будівельний паспорти;

- 1996-2009 рр. - будівництво храму велося виключно коштом громадян, які входять до складу релігійної громади УПЦ. Довгих 10 років силами та коштами громада УПЦ будувала храм, не жаліючи ані часу, ані власних старань. Парафіяни здавали кошти хто скільки міг: хто по три гривні, а хто й по двісті;

- з Божою допомогою, в 2009 році будівництво храму завершено. На виконання вимог чинного законодавства було підготовлено пакет документів для отримання акту вводу в експлуатацію та реєстрацію права власності на приміщення храму;

- 3 вересня 2009 року «священик» УПЦ КП Роман Сливка приїхав у село і почав підбурювати людей зв'язати старосту храму й відібрати ключі від церкви або зрізати замок з метою захоплення храму. Пізніше стало відомо, що готується перешкода освяченню храму з боку громадської організації «Тризуб»;

- 6 вересня 2009 року відбулося урочисте освячення архієпископом Тернопільським і Кременецьким Сергієм новозбудованого Свято-Покровського храму. Без сумніву, це був історичний день - освячення нового храму, який зводився православною громадою маленького села, з вірою, що їхня жертва Богу, їхні труд і молитва будуть прийняті Всемилостивим Господом.

«У всякого своя доля, І свій шлях широкий...»

І власну долю, свій шлях - молитися, трудитися, мурувати, зводити чи руйнувати - кожен обирає сам. За віру, правду, істину стояти чи відгородитися межею, границею і обрати лукавство, свавілля і беззаконня - кожен вибирає сам, свідомо роблячи вибір.

Свій вибір зробив і голова Капустинецької сільської ради, до якої належать Мусорівці, І. Гарматюк. Саме цей пан приїхав 2 вересня 2009 року в єпархіальне управління Української Православної Церкви, що в м. Тернополі, і заявив, що нібито після останніх зборів мешканців села виявилося, що більшість селян є прихильниками УПЦ КП і що в нього, нібито є вказівка від вищого керівництва чинити перешкоди в отриманні громадою Свято-Покровського храму правовстановлюючих документів на приміщення церкви. Окрім цього, цей «достойник» погрожував перекрити трактором дорогу, щоб не допустити владики Сергія в село для освячення храму.

Свій вибір зробив і «отець» УПЦ КП Святослав Швець. Саме з появою цього персонажу в Мусорівцях 30 жовтня 2009 року Тернопільська влада реєструє громаду УПЦ КП. Святослав Швець народився й виріс неподалік села Мусорівці, кількадесят кілометрів звідси - його рідні Залісці - унікальне село в історії Церкви. Уродженцями Залісець є 226 священників, котрі обрали путь служіння Господові й Матері Церкві. До речі, батьки пана Святослава Швеця є вірними Української Православної Церкви.

А п.Швець в неділю 1 листопада, відразу після блискавичної реєстрації громади КП, разом із групою «священиків» КП, на чолі з «духовником» усієї Тернопільської міліції панотцем Анатолієм Зінкевичем приїхали в Мусорівці. З їхніх вуст лунали лайка, погрози фізичної розправи, екстремістські заклики, в тому числі до силового захвату храму.

Кожен свідомо робить власний вибір. Так, свій вибір зробили й ті, хто 15 листопада 2009 року в ніч з неділі на понеділок, здійснювали чергову спробу силового захоплення храму. Спочатку, під прикриттям молитви, представники Київського патріархату під проводом «священиків» та представників міліції прибули до храму. Після чого в адресу вірних Української Православної Церкви почали лунати погрози та образи.

Зробили свій вибір і бійці міліцейського підрозділу «Беркут». Представники управління внутрішніх справ у Збаразькому районі били та кидали парафіян УПЦ, які захищали храм Господній. У їхній присутності, під їх охороною, голова Капустинецької сільради Гарматюк власноруч кувалдою вибивав вхідні двері у храм.

50 на 50

30 листопада 2009 року на сході села, зібраного за наполегливої ініціативи громади УПЦ КП, обласної та районної влади, в присутності голови Збаразької райдержадміністрації, було прийняте виважене рішення про проведення богослужінь - громадою УПЦ КП у старій церкві, громадою УПЦ в новозбудованій церкві. Це рішення узгодили обидві громади. Слід зазначити, що на сході села якраз і було з'ясовано реальне співвідношення - 50 на 50, серед вірних УПЦ та УПЦ КП.

Люди полегшено зітхнули, їх уже не роз'єднуватиме питання почергового богослужіння, священики потиснули один одному руки, голова Збаразької райдержадміністрації п. Островський запевнив, що, як представник влади, гарантує належне юридичне оформлення і контроль за подальшим виконанням сторонами рішення, прийнятого загальними зборами села. Рішення підписали представники обласної та районної влади, представники громади УПЦ, та в останній момент представник УПЦ КП Святослав Швець, всупереч згоді членів громади УПЦ КП, навідріз відмовився ставити підпис, чим і унеможливив початок виходу із конфлікту. Даний перебіг подій яскраво свідчить, що не мешканцям села Мусорівці, а комусь ззовні, як то кажуть, «зверху», не сподобався такий варіант виходу із конфліктної ситуації.

Апогеєм свавілля та беззаконня стали події 3 січня 2010 року

Вибиті вікна, розбиті на друзки дубові двері до понамарки, сліди крові на стінах церкви - усе це результат штурму храму, що відбувся 3 січня 2010 року. Цього дня, після завершення Літургії кількадесят молодиків, які приїхали з Тернополя на чолі з довіреною особою кандидата на пост Президента України Олега Тягнибока в Тернопільській області Михайлом Головком, депутатами фракції ВО «Свобода» в Тернопільській обласній раді Михайлом Тимошиком, Наталією Мандзюк, Володимиром Карпінським та «священиком» Київського патріархату Святославом Швецем, розпочали штурм Свято-Покровської церкви. Прихожани встигли зачинитися всередині храму. Нападники за повної бездіяльності Збаразької міліції ломами, сокирою намагалися зруйнувати вхідні двері церкви. Викрикуючи погрози фізичної розправи, проголошуючи екстремістські заклики, штурмовики здійснювали спроби виломати двері храму. Усе це відбувалося за мовчазного споглядання міліціонерів, керівник яких майор Табака абсолютно не реагував на силове захоплення храму. Навпаки, саме майор Табака, побачивши, що нападникам ніяк не вдається подолати вхідні двері, направив їх до бокових дверей у понамарку, «бо вони менш укріплені».

Штурм тривав з новою силою, підбадьорюючи один одного гаслами «москалів на ножі!», «слава героям - смерть ворогам!», озброївшись колодою, молодики почали вибивати бокові двері. Крім цього, вони розбили вікна в храмі й закидували в приміщення церкви підпалені предмети. Керував штурмом, активно беручи участь у цьому розбійницькому нападі, депутат міської ради Тернополя Михайло Головко.

Через вибиті вікна нападники дрючками били прихожан, продовжували заповзято руйнувати двері у понамарку. Усе це відбувалося в присутності представників правоохоронних органів, єдиною реакцією котрих було проведення відеозйомки штурму.

Нападникам вдалось вщент розбити двері, після чого вони почали дрючками наносити удари по прихожанам храму.

Під шквалом ударів люди всередині храму намагалися прикрити вибиті двері. Лише після того, як один із прихожан від завданих ударів втратив свідомість і коли приїхала «швидка», щоб надати медичну допомогу постраждалому, штурм припинився. Молодики організованим строєм залишили територію храму, викрикуючи погрози повернутися більшим числом і обов'язково на Різдво захопити храм. Відео -www.hram.te.ua

В анонімному матеріалі на Інтернет-порталі РІСУ від 15 січня 2010 р. повідомляється: «У Мусорівцях на Тернопільщині землю під храмом, який утримує УПЦ (МП), віддали УПЦ КП»

Пану Гарматюку, мабуть, захотілося зажити слави голів сільських рад, що неподалік Києва, адже преса частенько висвітлює, як по декілька разів, одночасно різним особам, установам, видаються дозволи на право власності земельною ділянкою. Ось і депутати Капустинецької сільської ради свідомо зробили свій вибір - 25 січня 1996 року рішенням восьмої сесії Капустинецька сільська рада Збаразького району надала релігійній громаді УПЦ дозвіл на будівництво нового храму в с. Мусорівці, а 14 січня 2010 р. - вирішила надати землю під храмом у Мусорівцях громаді УПЦ Київського Патріархату. Не зумівши при допомозі молота й міліції захопити храм, п. Гарматюк, скориставшись юридичними порадами «доброзичливих помічників із Києва», розповсюджує розмаїті інсинуації про відсутність необхідних документів на храм у громади УПЦ.

***

Україна обирає Президента. Передвиборчі перегони збурили людей. Політики шукають модного й такого необхідного сьогодні «піару» в усьому. Прославитися захотіли й священики КП і Тернопільські депутати від ВО «Свобода» (Скільки ще московитам у святинях українських добре жити?), і сільський голова. Кожний робить свій вибір сам.

Так, як і більш ніж 60 років тому свій вибір зробив протоієрей Іоанн Пивоварчук, настоятель Свято-Покровського храму села Мусорівці, - присвятивши власне життя служінню Матері Церкві.

Андрій Волянюк, прес-служба Тернопільсько-Кременецької єпархії

   
Свято-Покровська церква

Свято-Покровська церква
Протоієрей Іоанн Пивоварчук

Протоієрей Іоанн Пивоварчук