УКР РУС  


 Головна > Українські новини > По єпархіях > Київська  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 79 відвідувачів

Теги
краєзнавство УПЦ КП 1020-річчя Хрещення Русі Церква і медицина милосердя іконопис забобони Доброчинність українська християнська культура Церква і політика секти шляхи єднання Предстоятелі Помісних Церков постать у Церкві церковна журналістика розкол в Україні Патріарх Алексій II УГКЦ Митрополит Володимир (Сабодан) Археологія та реставрація Голодомор Католицька Церква Києво-Печерська Лавра конфлікти Президент Віктор Ющенко монастирі та храми України Священний Синод УПЦ Церква і влада Приїзд Патріарха Кирила в Україну Мазепа діаспора педагогіка вибори молодь комуністи та Церква церква і суспільство Ющенко Вселенський Патріархат автокефалія церква та політика






Рейтинг@Mail.ru






КИЇВ. «Звичайна сім’я з дітьми для держави-України не є ані прикладом для наслідування, ані об’єктом державної турботи та захисту» — Антоніна Тарановська

  01 лютого 2010



Невдовзі на нашому сайті відбудеться веб-конференція, присвячена обговоренню сучасного стану інституту сім'ї та можливих шляхів участі Православної Церкви в нормалізації ситуації. Виступаючи з тезами щодо проблем, з якими змушені стикатися сучасні сім'ї, представник держави - керівник Центру проблем сім'ї Державного наукового інституту розвитку сім'ї та молоді - Антоніна ТАРАНОВСЬКА зауважила, що загалом суспільство недооцінює загрози, які на даний час стоять перед сучасними родинами.

«В обговоренні ситуації, в якій опинився інститут сім'ї, найчастіше виникають дві полюсні тези: «Сім'я - це щось архаїчне, непотрібне, вона поступово відмирає» та «Сім'я - це остатнній прихисток та острівок надії для людини в сучасному світі», - зазначає вона. - Дискусія щодо кризи чи трансформації інституту сім'ї точиться в наукових колах уже тривалий час, проте суспільне обговорення ситуації, принаймні в Україні, - річ доволі нова й обнадійлива. Тому дуже хотілося б зосередити дискусію в контексті пошуку та узгодження реальних кроків, аби діяти вже зараз. Тим більше, що в цьому році розробляються нові державні програми у царині сімейної політики до 2015 року і завданням громадськості є змусити державні органи влади врахувати її думку та пропозиції». 

Говорячи про інститут сім'ї, пані Антоніна наголосила, що «не можна не сказати, що й донині державна сімейна політика в Україні не дає чіткого розуміння, яка сім'я для держави є взірцем, ідеалом. Майже всі заходи державної сімейної політики спрямовані на підтримку дисфункційних сімей. Звичайна сім'я з дітьми для держави-України не є ані прикладом для наслідування, ані об'єктом державної турботи та захисту. Натомість у сусідній з нами Росії нормативні документи чітко зазначають, що держава спрямовує свої зусилля на становлення та покращення якості життя благополучної родини. Під благополучною розуміють повну сім'ю, яка складається з чоловіка та жінки, перебуває в зареєстрованому шлюбі має/орієнтована на народження, виховання та розвиток двох або більше дітей. Може видатися, що це формальні гасла, які не впливають на ситуацію. Впевнена, що впливають. І впливають не лише на вектор діяльності органів влади, але й спрямовують у відповідне русло суспільну думку, державну пропаганду, моду тощо».

На думку експерта, сьогодні в Україні існує реальна загроза легітимізації одностатевих шлюбів. І можливості для цього створює не лише чинне законодавство, яке має суттєві вади, але й байдужість громадськості. Мені невідомі потужні громадські об'єднання, здатні згуртувати соціально активних громадян для протистояння цій загрозі. Не спостерігаю й широкої суспільної дискусії. Натомість мені відомі потужні громадські об'єднання, які просувають і надалі агресивніше будуть просувати ідею легітимізації таких шлюбів.

Надзвичайно гостро стоїть проблема незареєстрованих шлюбів (кожна п'ята дитина народжується в неофіційному шлюбі). Не погоджуюсь із твердженням, що з цим явищем не можна нічого вдіяти. Можна. Варто замислитися та діяти спільно й наполегливо. Є чималий набір інструментів, які можуть суттєво зменшити процент таких «шлюбів»: від суспільного засудження до податкових пільг. Усі ці варіанти потребують обговорення та лобіювання. Держава не зробить цього зі своєї доброї волі, голос і тиск громадськості в цьому разі - обов'язкові.

Схожа ситуація і з питаннями, що охоплюють царину планування сім‘ї, сексуального виховання дітей та молоді, утвердження ґендерної рівності та протидії насильству в сім'ї. Чи ці теми варті уваги громадськості? Чи сприяють вони зміцненню інституту сім'ї, чи навпаки? Вони мають обговорюватися, адже держава існує для громади, а не громада для держави.

Запитання Антоніні Тарановській, відповіді на які вона дасть під час веб-конференції, можна ставити вже зараз >>>