КИЇВ. Православна Київщина попрощалася з найстаршим протодияконом єпархії отцем Борисом Крамаренком | Православіє в Україні :: Інтернет-видання УПЦ

           
УКР РУС  


 Головна > Українські новини > По єпархіях > Київська  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 89 відвідувачів

Теги
церква і суспільство Вселенський Патріархат секти УПЦ КП Патріарх Алексій II Мазепа розкол в Україні комуністи та Церква забобони Церква і влада 1020-річчя Хрещення Русі вибори молодь Президент Віктор Ющенко Голодомор милосердя діаспора українська християнська культура Предстоятелі Помісних Церков Священний Синод УПЦ краєзнавство Києво-Печерська Лавра Митрополит Володимир (Сабодан) постать у Церкві Приїзд Патріарха Кирила в Україну Католицька Церква педагогіка Доброчинність Церква і політика іконопис конфлікти монастирі та храми України церква та політика УГКЦ Церква і медицина шляхи єднання Археологія та реставрація Ющенко автокефалія церковна журналістика






Рейтинг@Mail.ru






КИЇВ. Православна Київщина попрощалася з найстаршим протодияконом єпархії отцем Борисом Крамаренком

  03 лютого 2010



У ніч з 29 на 30 січня на 85-му році життя почив у Бозі протодиякон Борис Крамаренко - дивовижної долі священнослужитель, яких називають «стара гвардія», - повідомляє сайт Свято-Воскресенського храму села Зазим'є.

Служитель Божого престолу отець Борис був родом із Чернігівщини, з багатодітної сім'ї. З дитинства мав хист до музики і тому після семирічної школи з благословення матері вирушив до Києва здобувати музичну освіту.

Але війна змінила сподівання молодого хлопця. У вісімнадцять років він змушений був воювати, звільняючи Київ від гітлерівців, а в дев'ятнадцять став повним кавалером ордена Слави, був нагороджений двома медалями «За відвагу», медаллю «За бойові заслуги», бойовими орденами Чехословаччини, Польщі...

На війні він втратив ногу, але віра в Бога і в життя тільки окріпла. Після повернення з війни і череди шпиталів він обрав шлях служіння Богові. Ще будучи на милицях, він почав ходити до Успенської церкви в Бобровиці. Згодом його висвятили на диякона. Після того, як закрили Успенську церкву, де він прослужив 16 років, отця Бориса перевели до Броварів у Петро-Павлівський храм.

Майже 60 років розділяла з цим святим старцем свою долю матушка Параскева, виховавши спільно двох дітей, переживаючи з ним нескінченні фронтові болі й скрутні часи, завжди його підтримуючи і підбадьорюючи. Та й сам батюшка був веселою людиною.

Похорон отця Бориса відбувся в понеділок, 1 лютого, після заупокійної Літургії в храмі на честь ікони Божої Матері «Усіх скорботних радість» у м. Бровари, де служив отець диякон останні роки життя. Знали о.Бориса багато хто, а тому проститися з ним прийшло безліч священнослужителів Київської, Чернігівської єпархій, фронтові друзі, яких не так багато залишилося, простого люду, для якого він був завжди відкритим.

Протодиякона Бориса поховали на подвір'ї біля храму в честь свв. апп. Петра і Павла поряд із священиками-співслужителями, які відійшли до Господа трохи раніше: о. Володимиром Левчуком та о. Борисом Настичем.

Читайте на нашому сайті інтерв'ю з отцем Борисом Крамаренком >>>