КИЇВ. Фестиваль «Покров» показав фінальний кадр | Православіє в Україні :: Інтернет-видання УПЦ

           
УКР РУС  


 Головна > Українські новини > По єпархіях > Київська  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 97 відвідувачів

Теги
церква і суспільство автокефалія краєзнавство Археологія та реставрація Голодомор 1020-річчя Хрещення Русі Католицька Церква діаспора Церква і політика Доброчинність забобони конфлікти молодь Церква і медицина Ющенко УГКЦ Священний Синод УПЦ Мазепа Вселенський Патріархат Патріарх Алексій II комуністи та Церква іконопис Президент Віктор Ющенко церковна журналістика монастирі та храми України церква та політика УПЦ КП секти педагогіка Церква і влада Предстоятелі Помісних Церков Приїзд Патріарха Кирила в Україну шляхи єднання постать у Церкві розкол в Україні Києво-Печерська Лавра милосердя Митрополит Володимир (Сабодан) вибори українська християнська культура






Рейтинг@Mail.ru






КИЇВ. Фестиваль «Покров» показав фінальний кадр

  15 жовтня 2008



У вівторок, 14 жовтня, у столичному Будинку кіно завершився VІ Міжнародний фестиваль православного кіно «Покров».

«Я хочу подякувати православним режисерам за те, що ви вірите у фестиваль, за ваші роботи, які надходять до нас. Це дуже важливо для конкуренції на телевізійному просторі на тлі сучасного засилля гламура й маскульту. Я вдячний вам усім за атмосферу поваги й любові, створену на фестивалі», - з такими словами на урочистому закритті кінофестивалю «Покров» звернувся до учасників його президент Андрій Деркач.

Цього року значно розширився конкурс фільмів, особливо ігрових і художніх. Тому окрім гран-прі були засновані також премії за краще ігрове й документальне кіно.

Найкраще кіно про мораль, віру й радість визначало журі у складі керуючого справами УПЦ архієпископа Білоцерківського і Богуславського Митрофана, насельника Свято-Троїцького Іонинського монастиря архімандрита Іларіона, режисера монтажу, викладача Інституту кіно й телебачення Національного університету культури й мистецтв та Інституту кіно Київського національного університету театру, кіно й телебачення імені І. Карпенка-Карого Аделіни Хмельницької, кінорежисера Олени Голосій, директора компанії «Фабрика кіно» Вадима Романенка, журналіста Надії Стешенко-Григор'євої, кінооператора Дмитра Саніна.

Так, ігрові фільми «Лялька різдвяної дівчинки» (режисер Людмила Ролдугіна), «Маленьке життя» (режисер Олександр Жовна) отримали другу й третю премії. Стрічка «За ім'я Моє...» (режисер Марія Можар) про жителів російського села часів Великої Вітчизняної війни одержала першу премію. Герої кінокартини - жінки, які очікують на повернення своїх чоловіків; священик, який дав притулок кинутій дівчинці, дочці вбитого поліцая. Але головне у фільмі - це любов і віра в Христа.

Нагороду за найкраще документальне кіно вручили режисерові фільму «Братія» Еллі Міловій і авторці тексту черниці Іоанні (Орловій). Фільм вразив глядачів і журі ідейною глибиною та силою віри його героїв.

В окремій номінації виступили телепрограми. Перемогла передача телеканалу «Глас» - «Сторінки Євангелія. Воскресіння дочки Іаїра» режисера Олени Каретник.

На закритті кінофестивалю показали документальний фільм Михайла Шадріна «Форпост», який здобув гран-прі «Покрова». Він розповідає про життя Свято-Вознесенського монастиря, що знаходиться за 8 кілометрів від румунського кордону, і про його настоятеля отця Михаїла. У звичайного, на перший погляд, батюшки 29 прийомних дітей і троє своїх. У його величезній родині - дитина без ручок, ВІЛ-інфіковане маля, від якого відмовилися рідні батьки, сліпоглухоніма дитина, яка сприймає світ лише тактильно - отець Михаїл називає її «дитина-серце». Він усиновляє найбільш знедолених малюків, від яких усі відвернулися, адже й сам отець Михаїл зазнав несправедливості сирітської долі: «Раніше я думав: Боже, за що мені це?! Чому я такий самотній? Чому в мене немає жодної рідної душі?.. Але Господь все влаштовує розумно - якби я не натерпівся такого лиха раніше, я б не зміг зрозуміти цих дітей...».

Фільм вражає простотою своїх істин і сильним емоційним впливом. Після перегляду відразу хочеться самому щось зробити, щоб світ став добрішим. Дивлячись на головного героя - отця Михаїла, розумієш, як важливо допомагати нещасним, хворим, знедоленим, зігріти любов'ю того, хто її дуже потребує. Важливо не лише для них, а для себе - свого духовного росту, свого спасіння. Віра без справ мертва, впевнений автор фільму. Ченці Свято-Вознесенського монастиря своїми справами на славу Всевишнього не лише зміцнюють власну віру, а й сіють її в серцях інших, примножуючи в нашому світі добро й світло.

Ольга Мамона, Юлія Кононенко
Портал Litopys.net 

Враженнями від цьогорічного фестивалю поділилися учасники та члени журі