КИЇВ. Фестиваль «Покров» показав фінальний кадр | Православіє в Україні :: Інтернет-видання УПЦ

           
УКР РУС  


 Головна > Українські новини > По єпархіях > Київська  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 97 відвідувачів

Теги
Голодомор автокефалія УПЦ КП Предстоятелі Помісних Церков Церква і політика Священний Синод УПЦ забобони Церква і медицина УГКЦ Католицька Церква церква та політика Патріарх Алексій II українська християнська культура монастирі та храми України милосердя вибори краєзнавство Доброчинність Мазепа 1020-річчя Хрещення Русі розкол в Україні конфлікти іконопис церковна журналістика Церква і влада секти Археологія та реставрація постать у Церкві комуністи та Церква молодь діаспора педагогіка Вселенський Патріархат Приїзд Патріарха Кирила в Україну Києво-Печерська Лавра церква і суспільство Президент Віктор Ющенко шляхи єднання Ющенко Митрополит Володимир (Сабодан)






Рейтинг@Mail.ru






КИЇВ. Фестиваль «Покров» показав фінальний кадр

  15 жовтня 2008



У вівторок, 14 жовтня, у столичному Будинку кіно завершився VІ Міжнародний фестиваль православного кіно «Покров».

«Я хочу подякувати православним режисерам за те, що ви вірите у фестиваль, за ваші роботи, які надходять до нас. Це дуже важливо для конкуренції на телевізійному просторі на тлі сучасного засилля гламура й маскульту. Я вдячний вам усім за атмосферу поваги й любові, створену на фестивалі», - з такими словами на урочистому закритті кінофестивалю «Покров» звернувся до учасників його президент Андрій Деркач.

Цього року значно розширився конкурс фільмів, особливо ігрових і художніх. Тому окрім гран-прі були засновані також премії за краще ігрове й документальне кіно.

Найкраще кіно про мораль, віру й радість визначало журі у складі керуючого справами УПЦ архієпископа Білоцерківського і Богуславського Митрофана, насельника Свято-Троїцького Іонинського монастиря архімандрита Іларіона, режисера монтажу, викладача Інституту кіно й телебачення Національного університету культури й мистецтв та Інституту кіно Київського національного університету театру, кіно й телебачення імені І. Карпенка-Карого Аделіни Хмельницької, кінорежисера Олени Голосій, директора компанії «Фабрика кіно» Вадима Романенка, журналіста Надії Стешенко-Григор'євої, кінооператора Дмитра Саніна.

Так, ігрові фільми «Лялька різдвяної дівчинки» (режисер Людмила Ролдугіна), «Маленьке життя» (режисер Олександр Жовна) отримали другу й третю премії. Стрічка «За ім'я Моє...» (режисер Марія Можар) про жителів російського села часів Великої Вітчизняної війни одержала першу премію. Герої кінокартини - жінки, які очікують на повернення своїх чоловіків; священик, який дав притулок кинутій дівчинці, дочці вбитого поліцая. Але головне у фільмі - це любов і віра в Христа.

Нагороду за найкраще документальне кіно вручили режисерові фільму «Братія» Еллі Міловій і авторці тексту черниці Іоанні (Орловій). Фільм вразив глядачів і журі ідейною глибиною та силою віри його героїв.

В окремій номінації виступили телепрограми. Перемогла передача телеканалу «Глас» - «Сторінки Євангелія. Воскресіння дочки Іаїра» режисера Олени Каретник.

На закритті кінофестивалю показали документальний фільм Михайла Шадріна «Форпост», який здобув гран-прі «Покрова». Він розповідає про життя Свято-Вознесенського монастиря, що знаходиться за 8 кілометрів від румунського кордону, і про його настоятеля отця Михаїла. У звичайного, на перший погляд, батюшки 29 прийомних дітей і троє своїх. У його величезній родині - дитина без ручок, ВІЛ-інфіковане маля, від якого відмовилися рідні батьки, сліпоглухоніма дитина, яка сприймає світ лише тактильно - отець Михаїл називає її «дитина-серце». Він усиновляє найбільш знедолених малюків, від яких усі відвернулися, адже й сам отець Михаїл зазнав несправедливості сирітської долі: «Раніше я думав: Боже, за що мені це?! Чому я такий самотній? Чому в мене немає жодної рідної душі?.. Але Господь все влаштовує розумно - якби я не натерпівся такого лиха раніше, я б не зміг зрозуміти цих дітей...».

Фільм вражає простотою своїх істин і сильним емоційним впливом. Після перегляду відразу хочеться самому щось зробити, щоб світ став добрішим. Дивлячись на головного героя - отця Михаїла, розумієш, як важливо допомагати нещасним, хворим, знедоленим, зігріти любов'ю того, хто її дуже потребує. Важливо не лише для них, а для себе - свого духовного росту, свого спасіння. Віра без справ мертва, впевнений автор фільму. Ченці Свято-Вознесенського монастиря своїми справами на славу Всевишнього не лише зміцнюють власну віру, а й сіють її в серцях інших, примножуючи в нашому світі добро й світло.

Ольга Мамона, Юлія Кононенко
Портал Litopys.net 

Враженнями від цьогорічного фестивалю поділилися учасники та члени журі