УКР РУС  


 Головна > Українські новини > Церква і культура  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 148 відвідувачів

Теги
УГКЦ шляхи єднання УПЦ КП конфлікти Доброчинність церковна журналістика Церква і медицина Церква і політика Священний Синод УПЦ автокефалія краєзнавство Києво-Печерська Лавра секти розкол в Україні 1020-річчя Хрещення Русі Патріарх Алексій II церква і суспільство комуністи та Церква молодь діаспора Голодомор Археологія та реставрація Президент Віктор Ющенко постать у Церкві милосердя українська християнська культура церква та політика вибори іконопис Приїзд Патріарха Кирила в Україну Митрополит Володимир (Сабодан) забобони Ющенко Церква і влада Предстоятелі Помісних Церков Католицька Церква монастирі та храми України Вселенський Патріархат педагогіка Мазепа






Рейтинг@Mail.ru






ДНІПРОПЕТРОВСЬК. Завершилася перша «Міжнародна кіноасамблея на Дніпрі»

  27 січня 2010



«Міжнародна кіноасамблея на Дніпрі» - так називається новий проект, організатором якого виступили Центр Православної Культури «Лествиця», Дніпропетровська єпархія Української Православної Церкви, Дніпропетровська обласна рада і обласна державна адміністрація. Проведення такого кінофоруму стало можливим завдяки злагодженим діям державної влади і духовенства Православної Церкви. На прем’єрній кіноасамблеї були представлені творчі роботи митців документалістів з Росії, України, Білорусі та Молдови.

У відкритті взяли участь перші особи міста і області - вікарій Дніпропетровської єпархії єпископ Новомосковський Євлогій, який передав привітання і святительське благословення митрополита Дніпропетровського і Павлоградського Іринея, голова облради Юрій Григорович Вілкул, заступник губернатора Євген Іванович Бородін та мер Дніпропетровська Іван Іванович Куліченко.

Виконавчий директор Кіноасамблеї на Дніпрі, заслужений робітник культури України протоієрей Ігор Собко, говорячи про прем’єрний проект, сказав: «Кіноасамблея на Дніпрі проводиться вперше, і це шлях співробітництва Церкви і влади. Це наше спільне бажання брати участь у становленні особистості людини, вихованні молоді через сучасного кінематографа. Сподіваємося, що це буде не остання зустріч, і, з Божою допомогою, люди повірять, як і в інші проекти, що ми проводимо. І зала завжди, я сподіваюсь, буде повною».

На Кіноасамблею прибули представники кінематографа із сусідніх слов’янських держав-побратимів. Це президент міжнародного кінофестивалю «Магнификат» у Білорусі режисер Юрій Горулєв, Лауреат державної премії Придністров’я в області культури та мистецтва, заслужений робітник культури, доцент Придністровського держуніверситету, кінопродюсер Наталя Голуб з Молдови і російський режисер Олександр Купрін. З Києва приїхав на зустріч режисер, кінодраматург і письменник Олександр Столяров, а також прибув президент Міжнародного Київського фестивалю «Кінолітопис» Лариса Єфименко і кінооператор Віктор Єфименко.

Президент Київського Міжнародного фестивалю «Кінолітопис» Лариса Єфименко подякувала організаторам кінофоруму за міжнародний формат проекту: «Народження такого фестивалю кіно у Дніпропетровську, я гадаю стане ще однією віхою культурного життя міста. І чудово, що в цьому році на фестивалі будуть представлені роботи трьох слов’янських народів - України, Росії та Білорусі».

Темою для документальних фільмів частіше за все стають цікаві події, культурні явища, наукові факти, а також неординарні особистості – знамениті або зовсім невідомі. Майстри цього виду кінотворчості піднімають складні філософські та моральні питання. Глядача завжди цікавила людина: його психологія, його внутрішній світ. Сьогодні елементи документального кіно є кругом: і в ігровому кіно, і в телепрограмах.

Президент Міжнародного кінофестивалю «Магнификат», режисер Юрій Горулєв із Білорусі розповів про красу кінодокументалістики: «В чому принадливість документального кіно - в тому, що це завжди дослідження людини, це те, що завжди є поруч із нами. Я говорю, як документаліст. Ми обмінюємося фільмами у нас на фестивалі. І всі фестивалі християнського кіно слідкують один за одним, співробітничають один з одним, і обмінюються роботами. Я гадаю, що кращі фільми, що тут будуть наявні, будуть представлені на фестивалі «Магнификат».

Кіноасамблея на Дніпрі тривала три дні. Не дивлячись на двадцяти градусний мороз глядач прийшов у Палац Культури студентів ДНУ, щоб доторкнутися до доброго і справжнього кіно, яке він не зможе подивитися у телеефірі й кінопрокаті. В перший день глядачам була представлена картина «Список Кисельова» російського режисера Юрія Малюгіна. Ця документальна стрічка розповідає про страшні події Другої світової війни. Вона розповідає про силу людського духа і про, подвиг, який зробив звичайний російський солдат Микола Кисельов, врятувавши життя 218 єврейським жителям маленького містечка Долгіново в Білорусі, вивів їх за лінію фронту в серпні-жовтні 1942 року.

На другий день кінопоказу відбулася презентація фільму Олександра Столярова «Зрозуміти людину». В основі фільму – зустріч однокласників через 30 років, і роздуми автора про віру і відносини між людьми. Про відношення до минулого, майбутнього і самого себе. І крім цього ведеться негласний діалог голови римо-католицької церкви і православного Оптинського старця Іллі.

Презентуючи свій фільм, київський режисер Олександр Столяров підкреслив: «Чому зараз документальне кіно зажадалося більше, ніж ігрове - чистоти більше, світла більше, любові більше!».

Було також представлено картину з Данії «Монастир». У 12 км від міста Одензе, де народився відомий всьому світу казкар Ганс Християн Андерсен, знаходиться мальовниче містечко Хесберг. Розташований там маєток належав деякому пану Йоргену Лаурсену Вігу. Освічена людина, лінгвіст, богослов, у минулому лютеранський пастор, у віці 83 років він прийняв Православ’я і вирішив влаштувати у власному маєтку православний монастир.

Ще один цікавий фільм, представлений на Кіноасамблеї - картина «Святилище марень» українського режисера Сергія Волкова. Стрічка розповідає про силу людського духа. Герой фільму - рятівник, майстер спорту із скелелазіння, чемпіон України та СРСР кримчанин Юрій Лишаєв - після тяжкої  травми хребта, був приречений на нерухомість. Але любов до життя, внутрішня сила і наполегливість змушують його піднятися і знову піти туди, куди прагне його душа - у гори.

Ще одна стрічка - картина «Російський заповідник» російського режисера Валерія Тимощенко, розповідає про найбідніше село у Росії, звичайну православну парафію, яке, тим паче, розглядається авторами, як ідеальне екопоселення - рай на Землі.

Також глядачі побачили фільм «Друге небо» російського режисера Олександра Купріна, з котрим  дніпропетровський глядач зміг побачитися особисто після перегляду. Презентуючи свій фільм, сам автор сказав: «Наш фільм «Друге небо» - за мотивами твору академіка Раушенбаха. З одного боку – це його думки і почуття, а з іншого боку – це стрічка про шлях людини до Бога.  У кожного існує свій шлях, і наш фільм «Друге небо» - про одну із таких стежок, які проходить людина».

Всього цими днями було показано 9 найкращих документальних фільмів-призерів різноманітних міжнародних кінофестивалів. Всі стрічки, представлені на кіноасамблеї, змушують замислитися про духовно-моральні проблеми суспільства, розповідають про людей, які знаходяться у духовному пошуку. По зрозумілим причинам документальне кіно довгий час не могло конкурувати з ігровими картинами. З економічної точки зору - в першу чергу. Зараз у кіносвіті йде процес девальвації традиційного кінопогляду. І документальне кіно стає дійсно великим і серйозним бізнесом у світі.

Кінопродюсер із Придністров’я Наталя Голуб каже: «Якщо говорити про виробництво, то сьогодні документальне кіно стає все більш різноплановим і все більш складним у виробничому розумінні. Можна побачити фільм англійський за 2 мільйони доларів, а можна і фільм, котрий обійшовся у 100 доларів. Тому важливо не тільки те, які бюджети в них вкладено, важливо те, які теми ми піднімаємо. А теми навколо нас, треба просто вміти їх розрізняти, мати особливий погляд, і вміти про це гарно розповісти».

Прощаючись з першою Кіноасамблеєю, організатори і глядачі задавали собі декілька питань: Які перспективи документального кіно? Воно піде на цифрові канали чи, навпаки, буде все більш  необхідне? Але ми знаємо, що історія краще сприймається через людські долі. Учасники Кіноасамблеї впевнені, що документалістика як жанр ніколи не зникне з ефірних каналів – це кіно з хронікальними кадрами і архівними документами, реконструкцією подій – найбільш переконливий спосіб розповісти глядачу про якусь важливу і актуальну тему. І якщо показувати краще кіно, зібране з різних фестивалів, коли в одну одиницю часу глядач може побачити багато класного кіно, то, напевно, свідомість людей почне змінюватися на краще.

Диякон Георгій Скубак