УКР РУС  


 Головна > Українські новини > По єпархіях > Київська  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 90 відвідувачів

Теги
Церква і медицина милосердя українська християнська культура іконопис шляхи єднання вибори конфлікти Києво-Печерська Лавра секти УПЦ КП церква та політика 1020-річчя Хрещення Русі Вселенський Патріархат Митрополит Володимир (Сабодан) Президент Віктор Ющенко Церква і політика автокефалія Ющенко Доброчинність забобони діаспора педагогіка розкол в Україні Церква і влада УГКЦ Патріарх Алексій II церква і суспільство постать у Церкві церковна журналістика монастирі та храми України Священний Синод УПЦ Мазепа Предстоятелі Помісних Церков молодь Приїзд Патріарха Кирила в Україну Голодомор краєзнавство Католицька Церква комуністи та Церква Археологія та реставрація






Рейтинг@Mail.ru






КИЇВ-ТЕРНОПІЛЬ. «Благослови нас, Боже, на нові відкриття!»

4 та 5 лютого православні молоді люди з Києва та Львова разом із львівським туристичним клубом «Манівці» здійснили декілька спусків у печеру «Млинки». Печера, що знаходиться в 20-метровому пласті гіпсового моноліту, була відкрита 1960 року. Загальна довжина ходів сягає 28 км. Протягом року тут тримається температура +11˚С, відносна вологість повітря коливається в межах 84-100%. Особливість «Млинків» у тому, що кожен район лабіринту є немов би відбиттям іншої печери. Тут можна прокласти маршрути як для спелеологів-новачків, так і для професіоналів.

Відкриття печери сталося випадково. Місцеві жителі, видобуваючи гіпс, несподівано для себе прорубали вхід до підземної порожнечі. А вже подальше проходження й дослідження печери здійснювали тернопільські спелеологи-аматори.

Для всіх учасників із Києва це був перший спелеологічний похід. Приїхавши в село Залісся Тернопільської області, кияни дісталися до спелеологічної бази на хуторі Млинки, де на них уже чекали львів'яни. Розмістилися, приготували обід і почали готуватися до спуску.

Перший спуск розпочався близько 15-ої години. Після ознайомлення з технікою безпеки й правилами поведінки в печері, провідник повів групу звивистими підземними проходами. Під час своєрідної «екскурсії» він розповідав про виникнення назви та легенду кожного каменю, кожної розвилки й кімнати. На поверхню вийшли близько 19-ої години. Спелеологам поталанило, оскільки було темно, й очі не боліли як при виході на денне світло.

Після вечері в таборі й невеликого відпочинку бажаючі пішли на наступний спуск, що тривав з 22 години аж до першої ночі. Провідник сказав, що цей спуск є підготовкою до складного маршруту, наміченого на наступний день. Хлопці пройшли декілька «розпор» довжиною 20-30 метрів. Розпори, як їх називають місцеві спелеологи, - це кам'яні щілини шириною від 50 см до метра. Глибина такої щілини може коливатися від 4 до 20 метрів, довжина - від кількох десятків до кількох сотень метрів. Щоб пройти через подібні небезпечні місця,  потрібно скористатися так званим методом «розпирання» стін. Перша пройдена розпора називається «Ушба» на честь однієї зі складних для альпіністів гір Кавказького хребта.

Наступного дня частина групи, не дивлячись на розбиті лікті, коліна й ниючі м'язи, пішла на останній, найскладніший спуск, метою якого було відвідування західного району під назвою «Казка». У цьому місці є сталактити й сталагміти - досить рідкісне явище для гіпсових печер. А складність полягала в тому, що в західний район веде лише один маршрут, що проходить через «дитячу» розпору. «Дитячою» вона названа через свої параметри (вузькість - 1,5 м, довжина - близько 20 м). Легкою для початківців-спелеологів вона не була, бо мала слизькі вертикальні стінки й глибину понад 15 метрів.

Як виявилося, тернопільські спелеологи - дуже віруючі люди! За «дитячою» розпорою ми виявили обеліск із зображенням Богородиці й написом «Благослови нас, Боже, на нові відкриття! Спелеологи України. 2002 р.»  Коли група з великими зусиллями пройшла цей маршрут і прийшла в район «Казка», то потрапила в справжнісіньку казку з вигадливих форм сталактитів і сталагмітів.

Андрій Сидун

Фоторепортаж з гіпсових печер дивіться на сайті.