УКР РУС  


 Головна > Публікації > Церква і суспільство  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 69 відвідувачів

Теги
українська християнська культура церква та політика Церква і влада молодь Приїзд Патріарха Кирила в Україну постать у Церкві конфлікти вибори секти комуністи та Церква Католицька Церква Церква і політика діаспора церква і суспільство УПЦ КП забобони педагогіка Доброчинність монастирі та храми України Ющенко Голодомор Церква і медицина Президент Віктор Ющенко Вселенський Патріархат УГКЦ Предстоятелі Помісних Церков автокефалія Києво-Печерська Лавра іконопис краєзнавство Патріарх Алексій II шляхи єднання Митрополит Володимир (Сабодан) Археологія та реставрація розкол в Україні церковна журналістика 1020-річчя Хрещення Русі милосердя Священний Синод УПЦ Мазепа






Рейтинг@Mail.ru






Як самарські лицарі стали православними

Віталій Сидоркін

На березі річки Самара, що протікає через Дніпропетровськ, розгортаються дивовижні події. Два угрупування вийшли на поле бою. Кожен воїн тримає в руці зброю: дворучні мечі, кистені, ростові щити, невеликі клинки й алебарди. Стяги й штандарти майорять на вітрі. У наші нелегкі часи для з'ясування стосунків використовують сучасну вогнепальну зброю, а тут - таке видовище. Середньовіччя якесь... Сторони повільно сходяться - одні клином, інші фалангою. Бій розпочався! Переможені падають, але крові немає. І якщо підійти ближче, видно, що зброю зроблено з дерева. Та й «розборки», власне кажучи, як такої і немає. Ніхто й нікому не збирається нашкодити. Це лишень гра.

Так проводять свій вільний час представники історичних клубів, які сьогодні є практично в кожному місті. У лицарського клубу «Нарнія» дуже цікава історія.  Збираються хлопці на території Свято-Покровського храму Дніпропетровська, а заняття й тренування проводяться з благословення настоятеля протоієрея Олексія Гетьмана. Назва клубу перестала дивувати місцевих жителів після виходу на екрани однойменної саги письменника Клайва Льюіса. Автор намагається розкрити для читачів сенс євангельської історії, але форму для цього обирає досить незвичайну - фентезі. Навіть світоч цього жанру - Джон Толкіен - радив письменникам рівнятися саме на Льюіса, як у плані літературних прийомів, так і в наповненні тексту глибоким християнським змістом. До речі, багато православних педагогів вважають, якщо хлопці захоплюються фентезі, то перший щабель до Церкви - це твори Клайва Льюіса. Назвати лицарський клуб саме так запропонували віруючі хлопці, коли заняття історичним фехтуванням відбувалися в іншому місці. Їхній прихід у команду здійснив поворот від язичницьких традицій до православного світогляду, а тренування згодом стали більш осмисленими й ефективнішими.

З настанням холодів парафіяни Покровського храму запропонували хлопцям перебратися ближче до Свято-Покровського храму, а настоятель віддав їм одну з аудиторій недільної школи для теоретичних занять і чаювань після тренувань.

Хлопці з «вулиці» почали перетворювати на очах. Відносини між ними стали воістину братніми. Суперечки, які виникали під час спілкування, вони навчилися миттєво припиняти. Багато з них відвідують недільні богослужіння, а після служби йдуть з храму на берег Самари, де вивчають нові фінти, відпрацьовують тактичні прийоми, вчаться працювати групами. Такі заняття навчають захищати спину товариша. Що більше занять, то міцнішою є дружба. Має команда і свій девіз: «Будьте безстрашними перед своїми ворогами! Будьте хоробрими, і Господь вас не залишить! Говоріть правду, навіть якщо вам загрожує смерть! Захищайте слабких!»

У нашій країні розвинені три напрямки лицарського руху. Історичний напрямок займається реконструкцією стародавнього одягу. Шиють її відповідно до моди конкретної країни та  історичного періоду. У цій номінації проводиться конкурс на кращий чоловічий і жіночий костюм. Хлопці також проводять масові ігри за написаним сценарієм, в основу якого покладено історичну подію. Це може бути битва, епізод війни, економічна стратегія або політичний переворот. Розігруються навіть епізоди з книг Толкіена «Володар кілець» та інших авторів жанру фентезі. І, нарешті, влаштовуються спортивні змагання, в яких беруть участь спортсмени в повному бойовому екіпіруванні.

Відмінність цього виду єдиноборств від інших дуже значна. По-перше, бій завжди залишається грою. По-друге, завдання - переграти супротивника, а не покалічити. Всі удари завдаються з фіксацією, при цьому немає ударів колючих, по голові та в шию.

Незвичайно, що кожний на «галявині» (місце збору) обирає собі казкове ім'я: Сергій стає Еріном, Стас - Фесом, Кирило - Келебрантом, Ярослав - Ясоном, Антон - Танталасом, Олександр - Ланцелотом. Тим самим підкреслюється ігровий елемент руху.

Отець Олексій знаходить таке заняття корисним для підростаючого покоління. 4-6 годин безперервного фізичного навантаження на свіжому повітрі в ігровій формі пролітають, немов одна мить. Це корисно для тих, кому потрібна фізична активність.

Але не лише для підтримки форми займаються хлопці історичним фехтуванням. Великий виховний зміст закладений у самому понятті лицарства. Така форма виховання православного юнацтва підводить нас до давніх традиційних для християнського світу принципів, де юнака з дитинства виховують як захисника сім'ї, Батьківщини й віри. Лицарські турніри - це одна з найбільш вдалих форм такого виховання.

Незважаючи на те, що це, здавалося б, чоловіча справа, займаються нею і дівчата. Кожний матиме свою роль у грі, адже будь-яка людина важлива на «полі бою».

Нині проводяться багато лицарських фестивалів в Україні та Росії. Але, на жаль, світогляд більшості учасників неоязичницький. Багато роботи необхідно провести православним місіонерам у цій сфері. Це схоже на ситуацію в музичному світі, де творчість рок-музикантів прямо або побічно пов'язана з сатанізмом. Але вітчизняні рок-музиканти, на відміну від західних виконавців, проповідують своєю творчістю Спасителя. У цьому велика заслуга Церкви. Проводяться благодійні концерти, на яких виступають не лише рок-музиканти, але й православні місіонери.

В сфері лицарського руху подібних заходів ще немає. Хочеться сподіватися, що незабаром такі фестивалі будуть проводитися з благословення Церкви. А поки що необхідно створювати якнайбільше лицарських клубів під патронатом православних молодіжних організацій і в інших містах України.