УКР РУС  


 Головна > Українські новини > Церква і суспільство  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 91 відвідувачів

Теги
вибори Церква і медицина Вселенський Патріархат монастирі та храми України Голодомор церква і суспільство Мазепа Приїзд Патріарха Кирила в Україну Церква і влада педагогіка іконопис УГКЦ краєзнавство церква та політика Предстоятелі Помісних Церков Католицька Церква Археологія та реставрація діаспора забобони Доброчинність комуністи та Церква Церква і політика церковна журналістика 1020-річчя Хрещення Русі Президент Віктор Ющенко українська християнська культура молодь Патріарх Алексій II УПЦ КП секти постать у Церкві розкол в Україні Митрополит Володимир (Сабодан) конфлікти автокефалія Священний Синод УПЦ Києво-Печерська Лавра Ющенко милосердя шляхи єднання






Рейтинг@Mail.ru






КИЇВ. «Цього дня вода стає живою!» — стверджують учасники масового купання, що відбулося з нагоди свята Водохреща на «Київському Іордані»

  19 січня 2009



...Лід тріскав під ногами - народу на перше в новітній історії Української Православної Церкви освячення вод Дніпра в день свята Водохреща зібралася сила-силенна. Міліціонери й рятувальники МНС походжали поміж глядачами, пильнуючи безпеку присутніх. Але день церковного свята не затьмарився несподіванками; хто хотів - пірнув, хто не хотів - спостерігав, але геть усі почерпнули на рік уперед богоявленської благодаті...

«Днесь вод освячується єство»

Вірячи в це, ось уже сотні років у день свята Хрещення Господнього й Богоявлення Православна Церква править водосвятні молебні, а віруючі поспішають до храмів і джерел почерпнути води, чиї унікальні властивості, що проявляються саме 19 січня, доведено наукою й перевірено століттями. Там, де поблизу немає водоймищ, освячують воду в діжках і діжечках, а в тих місцях, де течуть річки, водосвяття звершують прямо на «першоджерелі».

Поклав початок відродженню благочестивої традиції - освячувати в день свята й головні води України - Дніпро, цього року Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Володимир. З його благословення освячення проходило на Оболонській набережній. І це символічно: саме тут, на Оболоні, протікала легендарна річка Почайна, в якій святий рівноапостольний великий князь Володимир, за переказами, хрестив русичів 1020 років тому.

Напроти величезного величного Свято-Покровського собору (вул. Прирічна), будівництво якого завершиться незабаром, на березі Дніпра вирубали велику ополонку у вигляді хреста. Біля неї до часу освячення вже стояла крижана скульптура - точна копія пам'ятника святому князеві Володимиру - Хрестителю Русі, що на Володимирській гірці в Києві. Тут і був відслужений святковий молебень, очолив який Блаженніший Митрополит Володимир у співслужінні вікаріїв Київської Митрополії - архієпископа Бориспільського Антонія та єпископа Переяслав-Хмельницького Олександра, а також духовенства міста. Поздоровляючи присутніх зі святом Богоявлення, Архіпастир відзначив, що, закликаючи благодать Духа Святого на води нашого Київського Іордана - Дніпра, ми таким чином просимо благословення й країні нашій, добробуту всьому українському народові.

Гаряче вино - тим, хто пірнав, музичний супровід - усім і безкоштовно

Організаторам заходу - Місії духовної просвіти УПЦ за підтримки Оболонської райадміністрації - вдалося влаштувати для киян справжнє свято. Місцева влада взяла на себе забезпечення правопорядку й безпеки на льоду. Як і годиться в подібних випадках, було встановлено необхідну захисну огорожу, а на березі чергували автівки МНС.

«Крижані шедеври» - хрестоподібну ополонку й триметрову скульптуру князя Володимира -надали фахівці з компанії «Атракціон-сервіс».

Місія духовної просвіти організувала культурну програму, завзято допомагали хлопці й дівчата з Братства в ім’я преподобного Іони Київського. Просто на березі розпалили багаття, в казанах підігрівався глінтвейн - вино зі спеціями, яке пірнальникам розливали безкоштовно. Завзято виконував колядки та щедрівки дитячий хор, звідусіль чулися бадьорі вигуки нирців, ті ж, кому вода для купання здалася досить холодною, а погода недостатньо сонячною, проводили час у чергах за святою водою, спостерігаючи за «моржами» здалека.

... Біля ополонки люди абсолютно серйозно говорять про те, що під кригою встановлено залізну ванну, й воду підігрівають.

- Правда? - запитую в організаторів.
- Ага. А ще ми заздалегідь у небесній канцелярії замовили сонячну погоду, а небеса на додачу притрусили лід сніжком...

Щорічна «явка з повинною»

Поринали в ополонку традиційно весело й з ентузіазмом - усього нирців цього дня було понад 1000 осіб.

Першою у водохресні води ступила тендітна дівчина (до речі, старша дочка керівника Місії духовної просвіти, прес-секретаря Блаженнішого Митрополита Володимира протоієрея Георгія Коваленко Даша). Після такого почину вже безстрашно пірнали молоді парубки й жінки в літах, маленькі дітки й солідні чоловіки. Тележурналісти й оператори поспішали взяти в плавців коментар, поки ті ще були в воді. А потім, надивившись, декотрі з них і самі пірнали за богоявленською благодаттю.

Більшість були «моржі» зі стажем, практикують регулярні обливання, але на Водохреща пірнути вважають для себе за обов'язок - вірять у чудодійну силу святкової води.

Сергій, 26 років: «Може й не повірите, але вода цього дня абсолютно інша. Я в ополонці купаюся постійно, але коли поринаєш саме на свято Хрещення, відчуття зовсім інші. Які? Вода стає живою...»

Юрій, 40 років: «Коли цього дня поринаєш, гарантовано не захворієш. Я за всю нашу сім'ю сьогодні «відпрацював», благодаті набирався».

Були й новачки... Захопивши заздалегідь рушники, ковдри й капці, вони підійшли до справи системно й відповідально.

Олена, 30 років: «Я вирішила скупатися в ополонці вчора, коли побачила оголошення про свято в нашому храмі. Раптом відчула, що дуже хочу це зробити, адже в житті такого ще не пробувала. Відчуваю величезне захоплення».

Антон, 16 років: «Сьогодні на Літургії, під час проповіді, вирішив, що в день такого свята не можу не спробувати. Ось прийшли з друзями, для нас це дуже важливо».

...Ті, хто занурювався цього дня, напевно сподівалися й здоров'я укріпити («рік потім не хворію»), і від хвороб позбавитися («три місяці кашель, і жодними прогріваннями не лікується!»), і традицію підтримати («це споконвічно наше, національне, православне»). Але більшість зізнавалися, що понад усе прагнули до Бога. «Він спустився до нас, на землю, втілився, за нас постраждав, наші гріхи на себе взяв. Ми просто йдемо за Ним, Його дорогою...»

- Знаєте, - розмірковують уголос молоді дужі хлопці, розтираючись після пірнання, - весь рік ми живемо своїм життям, не дуже про щось замислюючись. Але раз на рік, у це свято, занурюємося в воду з думками про Вічне, про Головне. Не те що, мовляв, прийшли, гріхи змили, а далі знову за старе - по наших гріхах, так щодня треба було б в крижану воду поринати. Але це така своєрідна «явка з повинною»: винні, Господи, прости! Це з глибини душі йде, від серця...

Юлія Комінко

Автор: Юлия Коминко