Послухати проповіді архієпископа Інокентія приходили тисячі людей. Його слово рятувало тих, хто зневірився від відчаю. Воно зціляло духовні рани і наповнювало серця людей новим смислом життя в Господі.

…Тисяча вісімсот п’ятдесят четвертий рік. Владика Інокентій керує Херсонською єпархією. Йде Кримська війна. Англійська і французька ескадри вже почали обстрілювати чорноморські порти. Ворог підступав до Севастополя. Усе тісніше навколо міста стискалося кільце ворожих траншей і укріплень. У цей важкий час архієпископ Інокентій йде в саму гущу битв, щоб підтримати захисників Севастополя своїм архіпастирським словом.

Відомий такий випадок. У бліндаж, де разом з адміралами й офіцерами знаходився владика, пробивши стелю, потрапила величезна бомба — усі, окрім нього й одного з адміралів, миттю впали на підлогу. Бомба не вибухнула, військові, обтрушуючись, зніяковіло підвелися. А владика, який спокійно сидів, сказав: «Шановні, як ви можете так боятися, адже я з вами!»

Саме владика Інокентій 27 липня 1854 року під час боїв освятив в Севастополі закладку храму святого князя Володимира, що пізніше став усипальницею видатних російських адміралів. У своїй промові «при закладенні храму» архієпископ Інокентій, звертаючись до захисників Севастополя, говорив: «Тут купіль нашого хрещення, тут початок нашої священної історії і народних переказів. Поступитися після цього країною значило б для Вітчизни відмовитися від купелі свого хрещення, зрадити пам'ять святого Володимира... Така, кажу, сила і таке значення нинішнього нашого священнодійства стосовно ворогів наших!»

Згодом за героїзм, проявлений у Севастополі, архієпископ Інокентій був нагороджений медаллю за відвагу.

У 2000 році на Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви архієпископ Інокентій був приєднаний до святих.