УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 129 відвідувачів

Теги
секти Мазепа УГКЦ Митрополит Володимир (Сабодан) Предстоятелі Помісних Церков Вселенський Патріархат Археологія та реставрація Священний Синод УПЦ шляхи єднання Церква і медицина молодь Приїзд Патріарха Кирила в Україну Президент Віктор Ющенко конфлікти постать у Церкві монастирі та храми України забобони комуністи та Церква Церква і політика церква та політика іконопис українська християнська культура Києво-Печерська Лавра Католицька Церква педагогіка Ющенко церква і суспільство розкол в Україні Патріарх Алексій II церковна журналістика вибори Доброчинність милосердя краєзнавство автокефалія 1020-річчя Хрещення Русі Голодомор Церква і влада діаспора УПЦ КП






Рейтинг@Mail.ru






День пам'яті прп. Марка Гробокопателя, прп. Феофіла й Іоанна



Біля нижніх воріт Києво-Печерської лаври, над Дніпром, є невеликий храм на честь ікони Божої Матері «Живоносне джерело». Щодня вранці там служать особливий молебень, після якого на голови тих, хто прийшов за духовною втіхою, покладається шапка одного з печерських подвижників кінця ХІ століття - преподобного Марка Гробокопателя. Сьогодні - день його пам'яті. «Блаженний Марко, - розповідає Печерський патерик, - прийнявши чернечий постриг, жив у печері, викопуючи у ній власними руками багато місць не лише для того, аби усамітнюватися для молитви, але й для поховання померлої братії, і виносив землю на своїх плечах.» У патерику також розповідається, що подвижник, прагнучи очистити свій дух на шляху до Божественного просвітлення, носив на тілі своєму залізні вериги. Мабуть, частиною цих вериг була і важка металева шапка, яку виносять до лаврських паломників під час молебню. Цей шолом - свідок духовної боротьби подвижника. За свої труди Марко ніколи не брав нагороди. Якщо хтось наполягав, преподобний з любові приймав подяку, але відразу роздавав усе нужденним. З Києво-Печерського патерика відомо, що своїм смиренням і вірою преподобний Марко заслужив у Бога уміння наказувати померлим: «...Як лев будить своїм голосом мертві свої породження, так і голосу цього преподобного Бог дав таку владу, що й мертві брати прокидалися і слухалися його. Тому й варто згадати про нього серед ангельського лику. Бо, носячи в чині ангельському чернечий образ, він жив рівноангельським життям, як свідчить його житіє». Сучасниками і сподвижниками Марка в лаврі були два брати, «яких ще з юності єднала щира любов, вони однаково про все думали й однаково ревно служили Богові - Феофіл та Іоанн. Брати попросили блаженного Марка підготувати їм одне спільне місце для поховання тіл їхніх, коли повелить Господь. Проживши довго разом, - йдеться в Патерику, - старший із них, Феофіл, поїхав у справах монастиря, а молодший, Іоанн, догодивши Богові, захворів, помер і покладений був у печері на приготовленому місці». Коли Феофіл повернувся і спустився в печери, щоб помолитися на могилі брата, виявилося, що Марко поховав його на місці, яке Феофіл, як старший, обрав для себе. Він обурився і дорікнув преподобному. Смиренний печерник попросив вибачення, а потім, повернувшись до померлого, сказав: «Брате, устань і дай це місце старшому, а ти лягай на інше місце». Мертвий, скорившись гласу глибокої віри і справжнього смирення, посунувся в гробі, тому що любов до брата була сильнішою за смерть... Печерський патерик в одному розділі оповідає про життя трьох подвижників, в один день згадує Православна Церква цих трьох преподобних - Марка, Феофіла та Іоанна. Можливо, преподобні прикладом свого життя хочуть показати нам єдиний для всіх шлях християнського подвигу - шлях смирення та любові.