УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 230 відвідувачів

Теги
Археологія та реставрація Католицька Церква педагогіка Вселенський Патріархат монастирі та храми України Патріарх Алексій II Доброчинність Церква і медицина конфлікти автокефалія церковна журналістика УПЦ КП 1020-річчя Хрещення Русі постать у Церкві Церква і політика Приїзд Патріарха Кирила в Україну Мазепа Священний Синод УПЦ краєзнавство українська християнська культура молодь церква та політика діаспора забобони комуністи та Церква Предстоятелі Помісних Церков шляхи єднання секти Голодомор милосердя Митрополит Володимир (Сабодан) УГКЦ Президент Віктор Ющенко Києво-Печерська Лавра вибори церква і суспільство Церква і влада Ющенко іконопис розкол в Україні






Рейтинг@Mail.ru






День пам'яті прп. Марка Гробокопателя, прп. Феофіла й Іоанна



Біля нижніх воріт Києво-Печерської лаври, над Дніпром, є невеликий храм на честь ікони Божої Матері «Живоносне джерело». Щодня вранці там служать особливий молебень, після якого на голови тих, хто прийшов за духовною втіхою, покладається шапка одного з печерських подвижників кінця ХІ століття - преподобного Марка Гробокопателя. Сьогодні - день його пам'яті. «Блаженний Марко, - розповідає Печерський патерик, - прийнявши чернечий постриг, жив у печері, викопуючи у ній власними руками багато місць не лише для того, аби усамітнюватися для молитви, але й для поховання померлої братії, і виносив землю на своїх плечах.» У патерику також розповідається, що подвижник, прагнучи очистити свій дух на шляху до Божественного просвітлення, носив на тілі своєму залізні вериги. Мабуть, частиною цих вериг була і важка металева шапка, яку виносять до лаврських паломників під час молебню. Цей шолом - свідок духовної боротьби подвижника. За свої труди Марко ніколи не брав нагороди. Якщо хтось наполягав, преподобний з любові приймав подяку, але відразу роздавав усе нужденним. З Києво-Печерського патерика відомо, що своїм смиренням і вірою преподобний Марко заслужив у Бога уміння наказувати померлим: «...Як лев будить своїм голосом мертві свої породження, так і голосу цього преподобного Бог дав таку владу, що й мертві брати прокидалися і слухалися його. Тому й варто згадати про нього серед ангельського лику. Бо, носячи в чині ангельському чернечий образ, він жив рівноангельським життям, як свідчить його житіє». Сучасниками і сподвижниками Марка в лаврі були два брати, «яких ще з юності єднала щира любов, вони однаково про все думали й однаково ревно служили Богові - Феофіл та Іоанн. Брати попросили блаженного Марка підготувати їм одне спільне місце для поховання тіл їхніх, коли повелить Господь. Проживши довго разом, - йдеться в Патерику, - старший із них, Феофіл, поїхав у справах монастиря, а молодший, Іоанн, догодивши Богові, захворів, помер і покладений був у печері на приготовленому місці». Коли Феофіл повернувся і спустився в печери, щоб помолитися на могилі брата, виявилося, що Марко поховав його на місці, яке Феофіл, як старший, обрав для себе. Він обурився і дорікнув преподобному. Смиренний печерник попросив вибачення, а потім, повернувшись до померлого, сказав: «Брате, устань і дай це місце старшому, а ти лягай на інше місце». Мертвий, скорившись гласу глибокої віри і справжнього смирення, посунувся в гробі, тому що любов до брата була сильнішою за смерть... Печерський патерик в одному розділі оповідає про життя трьох подвижників, в один день згадує Православна Церква цих трьох преподобних - Марка, Феофіла та Іоанна. Можливо, преподобні прикладом свого життя хочуть показати нам єдиний для всіх шлях християнського подвигу - шлях смирення та любові.