УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 72 відвідувачів

Теги
Священний Синод УПЦ УГКЦ церковна журналістика Предстоятелі Помісних Церков секти Археологія та реставрація Приїзд Патріарха Кирила в Україну Ющенко вибори Патріарх Алексій II монастирі та храми України іконопис Церква і медицина постать у Церкві педагогіка молодь українська християнська культура забобони УПЦ КП краєзнавство Вселенський Патріархат Києво-Печерська Лавра Митрополит Володимир (Сабодан) автокефалія церква і суспільство 1020-річчя Хрещення Русі Католицька Церква церква та політика розкол в Україні Мазепа Президент Віктор Ющенко Церква і влада милосердя Голодомор діаспора комуністи та Церква Церква і політика конфлікти шляхи єднання Доброчинність






Рейтинг@Mail.ru






20 лютого — день пам'яті священномученика Олександра Тализіна



XX століття, на думку істориків, було найжорстокішим часом за всю історію людства. Таких війн людство ще не знало, а за кількістю жертв вони перевищують жертви усіх війн минулого разом узятих.

Жорстоким це століття було і для Православної Церкви, на котру були не менш страшні гоніння. Багато Її членів своїм життям довели вірність Христу та Його вченню, прийнявши мученицьку смерть.

Одним з таких вірних чад Руської Православної Церкви був священномученик Олександр Тализін, пам'ять якого сьогодні святкується. 1870-го року народження, він був священником, служив у Тверській єпархії. У 1938 році він був розстріляний Радянською владою.

На ювілейному Архієрейському соборі 2000-го року, що проходив у Москві з 13 по16 серпня, священник Олександр Тализін був кананізований. Він був причислений до лику святих разом з багатьма іншими своїми співвітчизниками, які пострадали за віру Христову у страшні роки радянського гоніння на Церкву.

Святі мученики та сповідники XX століття своїм подвигом засвідчили істинність Христового вчення. Вони готові були втратити життя, але не зрадити Євангелію. Мученики безбоязненно йшли на муки заради Христа. Благодать Божа допомагала їм переносити страждання.

Новомученики, подібно до перших християн-мучеників, своїм подвигом, своєю кров'ю оросили Ниву Господню - Святу Церкву. Один з перших мучеників Руської Церкви у XX столітті, митрополит Петроградський Веніамін так писав з камери смертників: «У дитинстві та юнаком, я зачитувався житіями святих та захоплювався їх героїзмом, їх святим натхненням, жалкував всією душею про те, що часи не ті і не доведеться переживати, що вони пережили. Часи змінились, відкривається можливість терпіти заради Христа від своїх та від чужих. Важко, важко страждати, але по мірі наших страждань Господь посилає благодать для їх перенесення».