УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 106 відвідувачів

Теги
українська християнська культура Митрополит Володимир (Сабодан) церква і суспільство конфлікти монастирі та храми України Патріарх Алексій II УПЦ КП Вселенський Патріархат молодь Приїзд Патріарха Кирила в Україну Мазепа вибори УГКЦ Києво-Печерська Лавра Ющенко Предстоятелі Помісних Церков Голодомор автокефалія діаспора секти комуністи та Церква Археологія та реставрація Церква і політика Священний Синод УПЦ церковна журналістика педагогіка Президент Віктор Ющенко іконопис милосердя забобони шляхи єднання 1020-річчя Хрещення Русі Церква і медицина Доброчинність Католицька Церква церква та політика постать у Церкві Церква і влада краєзнавство розкол в Україні






Рейтинг@Mail.ru






13 березня – день пам'яті святих жон Марини та Кіри



Весняного дня, 13 березня, свої іменини святкують Кіри та Марини. Кіра - грецьке ім'я, означає «влада, право, сила». До речі, це єдиний день, коли дівчата з таким ім'ям святкують іменини. Марина - ім'я, яке прийшло до нас із Давнього Рима. У перекладі з латини - «морська». Відома поетеса Марина Цвєтаєва навіть асоціювала себе з «бренной пеной морской». Крім 13 березня, дівчата, яких нарекли цим «пінним» ім'ям, святкують іменини 30 липня.

Ці імена були прославлені двома сестрами-подвижницями, які жили приблизно в ІV столітті в місті Берії (Мала Азія). Вони народилися в знатній родині, але обрали для себе шлях усамітнення й нестатків задля служіння Господові. Марина й Кіра, досягнувши повноліття, залишили свій дім й оселилися за містом. Святі жони завалили вхід до свого житла камінням й глиною. Залишилася лише невелика щілина, через яку їм подавали їжу. Просто неба, з веригами на тілі й молитвою на устах - таким був подвиг сестер перед Господом. Протягом трьох років вони їли лише раз у сорок днів.

Подвижництво преподобних Марини та Кіри стало прикладом для їхніх служанок, які оселилися неподалік святих сестер, в окремому будиночку. Молитвою і постом вони прагнули заслужити життя вічне, з Богом.

Єдиним, кого приймали подвижниці у своєму убогому житлі, був блаженний Феодорит, єпископ Кирський. Він переконував їх не носити вериги, які були занадто важкими для праведниць. Під ними слабка Кіра не могла навіть випростати своє немічне тіло.

Так подвизалися сестри протягом сорока років. Лише двічі вони покидали свій притулок: коли подорожували до Єрусалима, щоб поклонитися Гробу Господньому, і коли вирушили до Ісаврії припасти до гробу первомучениці рівноапостольної Фекли.
Востаннє й назавжди преподобні жони Марина та Кіра залишили місце свого земного усамітнення, коли відійшли до Господа (десь в 450 році). Там вони знайшли для себе вічний благодатний притулок.

Життя ж вічне - це те, щоб пізнати Тебе, єдиного Бога правдивого
Євангеліє від Іоанна