УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 107 відвідувачів

Теги
комуністи та Церква діаспора Церква і політика церква і суспільство Священний Синод УПЦ Голодомор церковна журналістика Предстоятелі Помісних Церков УПЦ КП Археологія та реставрація Митрополит Володимир (Сабодан) Ющенко Києво-Печерська Лавра Католицька Церква секти забобони педагогіка Церква і медицина Приїзд Патріарха Кирила в Україну автокефалія шляхи єднання Вселенський Патріархат молодь постать у Церкві Церква і влада милосердя українська християнська культура вибори УГКЦ конфлікти 1020-річчя Хрещення Русі Президент Віктор Ющенко монастирі та храми України церква та політика краєзнавство Патріарх Алексій II іконопис розкол в Україні Доброчинність Мазепа






Рейтинг@Mail.ru






3 квітня 1918 року народився український письменник Олесь Гончар



Дякую Богові, що дав мені народитися українцем
Олесь Гончар

Не можна жити «без соборів у душі», руйнувати зв'язок поколінь і віків. Уже понад десять років немає з нами автора відомого роману «Собор», а його істини живуть і продовжуватимуть жити поміж людьми.

Багато чого навчила Олеся (Олександра) Терентійовича Гончара війна. Тільки-но загриміли перші постріли Великої Вітчизняної, як він добровольцем вирушив на фронт. На власні очі бачив нелюдське обличчя боїв, розпач матерів, сестер, наречених, у яких ті жахливі роки відібрали найрідніших. Опалила війна людські душі. Хіба ж могли ті, хто повернувся до рідних домівок, забути полум'яні події, викреслити їх із пам'яті, вирвати із серця?

Не забув і Олесь Гончар. Гімном на честь полеглих став його роман «Прапороносці», який був опублікований протягом перших повоєнних років (1946 - 1948). Твір поставив автора в ряди справжніх майстрів художнього слова. Читач бачив у героях своїх рідних і близьких. Там, на полі бою, вони боролися й проливали кров за землю своїх батьків, край веселкового дитинства. Ореол подвигу, любові й добра сяяв над ними.

Сувору правду війни Гончар прекрасно знав і правдиво відтворив і в інших своїх творах. Після дебютного роману «Прапороносці» у результаті напруженої творчої праці з'являються повість «Земля гуде» (1947), дилогія «Людина і зброя» (1960) та «Циклон» (1970). Автор писав, що він хотів поєднати високий дух романтики з проривом «до правди, до зображення війни справжньої, реальної, з її стражданнями, кров'ю і потом, з її тяжкою солдатською героїкою».

Критики називали Олеся Гончара одним із найсвітлоносніших письменників своєї доби. У його творчості домінує світло й чистота. Мірилом людської духовної сутності для багатьох став, зокрема, роман «Собор». Автор пише про ту боротьбу у сфері моральності, яка відбувається щоднини, про той вибір, який колись постає перед кожним. «В чому ж твоя душа увічнить себе?..» - запитує письменник. І кожен має замислитися, що він зробив, що залишить по собі?

Олесь Терентійович досяг значних висот. Понад двадцять років керував Спілкою письменників України, був академіком НАН України, почесним доктором літератури Альбертського університету. У 1993 році йому присвоєно почесне звання «Інтелектуала світу». Та для українців Гончар залишається насамперед автором усіма знаних романів «Собор» та «Прапороносці», які наснажують читача духовністю, світлом добра.