УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 65 відвідувачів

Теги
іконопис педагогіка розкол в Україні 1020-річчя Хрещення Русі забобони монастирі та храми України Археологія та реставрація Мазепа Церква і політика Митрополит Володимир (Сабодан) Президент Віктор Ющенко автокефалія Голодомор комуністи та Церква Приїзд Патріарха Кирила в Україну Вселенський Патріархат краєзнавство милосердя Церква і влада діаспора конфлікти молодь секти Патріарх Алексій II Католицька Церква Предстоятелі Помісних Церков Ющенко Доброчинність УПЦ КП церква та політика церковна журналістика українська християнська культура УГКЦ Священний Синод УПЦ церква і суспільство вибори Церква і медицина Києво-Печерська Лавра постать у Церкві шляхи єднання






Рейтинг@Mail.ru






5 квітня – день пам'яті преподобномученика Никона



Труд насаджування Слова Божого в серце вимагає таких зусиль, що він названий подвигом.
Єпископ Ігнатій (Брянчанінов)

Святий Никон народився в Неаполі в родині язичника й християнки. Тривалий час він не сходив зі стежки язичництва, доки щира молитва, звернена до Господа, не врятувала його від загибелі на полі бою. Уникнувши смерті, молодий воїн із благословення матері вирушив на пошуки священика, який би охрестив його. У часи гонінь на християн це було нелегкою справою.

Допоміг Никону ангел Божий. Він вказав йому шлях на гору Ганос, де на той час переховувалося багато ченців, очолюваних Феодосієм, єпископом Кизичеським. Саме від єпископа прийняв майбутній святий таїнство Хрещення й Ангельський образ. Три роки жив Никон на горі в печерному храмі і весь цей час був взірцем благочестя.

Коли минав третій рік перебування преподобного з братією, єпископ Феодосій, за одкровенням ангела, висвятив Никона в єпископи й благословив його переселитися з 190 ченцями на острів Сицилію. Сам же старець відійшов до Господа.

Дорогою до нового місця, яке визначив для подвижників Господь, нововисвячений єпископ потрапив до рідного міста. Зі сльозами радості на очах зустріла його мати. Після років розлуки вона впала синові на груди й дякувала Богові, що перед смертю все ж таки побачила свою кровинку. Слова, звернені до Всевишнього, були останніми словами праведної жінки.
Поховавши й оплакавши матір, преподобний зійшов на корабель і продовжив свою подорож. На борту з ним було вже не 190, а 199 ченців. До братії приєдналися воїни, колишні соратники Никона, які, послухавши його палку промову, увірували в Господа й прийняли хрещення.

На острові святитель Никон разом зі своїми духовними братами оселився в пустинному місці Гігії. Жили вони там у молитві й пості багато років. Аж почалися нові гоніння на християн. Не обійшли вони стороною й общину ченців. За наказом правителя Сицилії усі праведники були схоплені. Вони, 199 подвижників, постраждали від меча в ім'я святої віри. Лише святителя Никона залишили в живих, щоб піддати жорстоким тортурам. Його катували вогнем, але він не горів, прив'язували за ноги до коней і спонукали їх пуститися галопом, але коні стояли мов укопані. Преподобному відрізали язик, били його камінням і, нарешті, відтяли голову. Тіло священномученика Никона кинули на поталу диким звірам і птахам.

Та й по смерті святий творив чудеса. Його сила звільнила пастуха, який знайшов тіло мученика, від злого духа. Зцілений муж розповідав про це диво усім, кого зустрічав на своєму шляху. Тож новина дійшла й до єпископа міста Мессіни, який разом із кліром поховав тіло мученика і його учнів. Ці подвижники загинули фізично, але тверде стояння за віру не дозволило їм загинути у пам'яті людей. Святих мучеників вшановують і донині.