УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 145 відвідувачів

Теги
іконопис Мазепа УГКЦ розкол в Україні УПЦ КП діаспора забобони конфлікти милосердя Митрополит Володимир (Сабодан) педагогіка вибори Доброчинність українська християнська культура Церква і медицина краєзнавство монастирі та храми України Ющенко Києво-Печерська Лавра Католицька Церква Голодомор секти Церква і влада Археологія та реставрація комуністи та Церква 1020-річчя Хрещення Русі Церква і політика церква і суспільство Патріарх Алексій II шляхи єднання Предстоятелі Помісних Церков Вселенський Патріархат Священний Синод УПЦ церква та політика молодь Президент Віктор Ющенко постать у Церкві Приїзд Патріарха Кирила в Україну церковна журналістика автокефалія






Рейтинг@Mail.ru






6 квітня – день пам’яті мучеників Стефана і Петра Казанських



Віра ваша наблизила вас до сяючого престолу слави
Святитель Микола Сербський

Святі Петро і Стефан стоять у святцях разом, хоча невідомо навіть, чи знайомі вони були один з одним. Святі мученики були родом з татар; увірувавши в Господа, вони прийняли Святе Хрещення в 1552 році, після узяття Казані Іоанном Грозним.

Коли прибув із Москви до Свіяжська протоієрей Тимофій з посланням митрополита Макарія до війська царя Іоанна Грозного, одного разу підійшов до нього татарин з Арської сторони і сказав, що бажає хреститися. Протоієрей запитав його: чи не від бідності, або чи не від страху шукає він хрещення? На що той відповів: «Тридцять років я був хворий на ноги, так що не міг твердо стояти на них. Коли ж влада Московського царя стала сильною в нашій стороні, і з нею став відомий Бог християнський, я почав думати: великий Бог, в Якого вірують християни; Він може дати здоров'я і моїм ногам, віруватиму Йому і хрещуся. І раптом, у цей самий день, ноги мої стали здорові. Тепер я прийшов виконати обіцянку. Прошу Вас, хрестіть мене». Священик попереджав його, що одноплемінники намагатимуться відвернути його від Христової віри.
- Не відвернуть, - відповів старий. - Навіть якщо б розірвали мене на частини, то і тоді не відмовлюся від Бога вашого.
І через деякий час він сподобився прийняти Хрещення з ім'ям Стефана.

Серед новохрещених татар був і святий мученик Петро.

Коли російські війська залишили Казань, хан Ших-Алеб, залишений в Казані намісником, був змушений бігти в Свіяжськ; багато хто з руських торгових і військових людей не встигли залишати місто. Їх положення було схоже на положення перших християн, які повинні щодня і щогодини бути готовими довести свою віру і вірність Христу власною смертю.

Святий мученик Стефан за твердість в християнській вірі був порубаний на частини; тіло його розкидали, а будинок розграбували. Святого мученика Петра рідні забрали додому і вмовляли зректися християнства. Вони називали його колишнім мусульманським ім'ям, але на всі вмовляння святий Петро продовжував твердо сповідати віру в Христа Спасителя і відповідав: «У Святому Хрещенні дано мені ім'я Петро, а не те, яким ви мене називаєте».

Переконавшись в його непохитній вірності Православ'ю, сім'я віддала його на катування. Святий Петро прийняв мученицьку кончину. До останньої хвилини він повторював: «Я - християнин».

Через деякий час після мученицької кончини святих сповідувачів Стефана і Петра в Казані почалося їх шанування. Згодом мученики Стефан і Петро були канонізовані, пам'ять їх встановлена 24 березня.