УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 62 відвідувачів

Теги
Ющенко молодь діаспора іконопис милосердя 1020-річчя Хрещення Русі вибори розкол в Україні церковна журналістика постать у Церкві Митрополит Володимир (Сабодан) Приїзд Патріарха Кирила в Україну забобони педагогіка Католицька Церква Священний Синод УПЦ комуністи та Церква Церква і політика Доброчинність Вселенський Патріархат Мазепа шляхи єднання секти Києво-Печерська Лавра УГКЦ краєзнавство Археологія та реставрація Патріарх Алексій II церква та політика монастирі та храми України автокефалія Голодомор українська християнська культура Президент Віктор Ющенко церква і суспільство Церква і медицина УПЦ КП Предстоятелі Помісних Церков Церква і влада конфлікти






Рейтинг@Mail.ru






15 квітня 1968 року помер український композитор, диригент і педагог Борис Миколайович Лятошинський



Прогулюючись по Києву вулицею Б. Хмельницького, на одному з будинків, під номером № 68, можна побачити меморіальну дошку з ім'ям Бориса Миколайовича Лятошинського. Дехто поцікавиться, за які заслуги, що видатного зробив, чого досяг? Інший кине байдужим поглядом і піде далі. А в когось зринуть в пам'яті овації, якими нагороджували Третю симфонію маестро.

Визнання до композитора прийшло не відразу. Недивно, що його ім'я відоме не кожному. Творчість Лятошинського охрещували антинародною. За його неповторний стиль, який увібрав елементи української і європейської культури, Бориса Миколайовича не всі розуміли, забороняли, критикували.

Мало важив для юного Лятошинського вступ на юридичний факультет Київського університету. Хіба що переїзд до Києва та зустріч з Глієром, професором і директором щойно відкритої консерваторії. Як згадував потiм Рейнгольд Морiцович, Борисова мати принесла йому твiр свого сина. Глiєр дав згоду на заняття з юнаком, i вiдтодi Борис Лятошинський ступив на тернистий шлях професiйного композитора.

Музика, ця граціозна натхненниця, «не відпускала» маестро ні на мить. Опери, симфонії, романси, концерти для фортепіано з оркестром, фортепіанні мініатюри; навчання, а згодом викладання в консерваторії. "Усе, що я написав, якоюсь мiрою автобiографiчне. Можливо, навiть з дитинства..." - відкрився Борис Миколайович, уже будучи професором консерваторії. Його батько дуже полюбляв спів, розучував з дітьми українські народні пісні. Пам'ятав композитор і роки, проведені в Немирові, куди переїхала їхня сім'я. Веселі ярмарки були єдиною розвагою в місті. Там уперше почув задушевні кобзарські думи. А в надвечір'ї плив негучний благовіст монастирських дзвонів...

Твори Лятошинського непересічні. Сучасні виконавці дуже рідко беруть їх до свого репертуару - надто вони складні. Композитор по-своєму відтворював бачення епохи, її звучання. Досвід, майстерність передавав своїм учням, серед яких І. Шамо, І. Карабиць, В. Сильвестров, Є. Станкович, Л. Дичко, Л. Грабовський. Ці неперевершені музиканти вивели школу свого вчителя на світові обрії. Їхня музика, як і музика уславленого майстра, продовжує звучати і хвилювати душі слухача.