УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 114 відвідувачів

Теги
комуністи та Церква секти вибори Митрополит Володимир (Сабодан) милосердя шляхи єднання діаспора забобони педагогіка УПЦ КП Церква і політика Голодомор конфлікти Доброчинність монастирі та храми України Президент Віктор Ющенко 1020-річчя Хрещення Русі Приїзд Патріарха Кирила в Україну Києво-Печерська Лавра церковна журналістика Мазепа Вселенський Патріархат українська християнська культура іконопис церква та політика Ющенко розкол в Україні Католицька Церква Священний Синод УПЦ постать у Церкві УГКЦ церква і суспільство Патріарх Алексій II автокефалія Церква і медицина молодь Церква і влада Предстоятелі Помісних Церков краєзнавство Археологія та реставрація






Рейтинг@Mail.ru






16 квітня 1822 року помер Дмитро Григорович Левицький



Художник повинен бути в своїх творах дзеркалом громади, але дзеркалом високої ціни.

Іван Нечуй-Левицький

 

Дмитро Григорович Левицький - рідкісного таланту живописець, блискучий рисувальник і педагог, видатний український і російський живописець-портретист, академік Петербурзької Академії мистецтв. Він увійшов в історію світового портретного живопису як творець живих, колоритних образів, в яких талановито передав подих бурхливої епохи.

Народився він у Києві у сім'ї відомого гравера, інспектора з догляду за церковним живописом Григорія Кириловича Левицького (Носа). Колоритна постать батька - майстра з яскраво вираженим творчим обличчям, який більше трьох десятиріч користувався широкою популярністю не тільки в Україні, а й в Європі. Його міцні зв'язки з багатьма визначними діячами свого часу багато у чому обумовили формування творчої індивідуальності сина.

У 1752 році Бартоломео Растреллі звів архітектурне диво над Дніпром - Андріївську церкву. Керувати роботою з оздоблення Андріївської церкви до Києва з Петербурга приїхав відомий художник О.Антропов. Серед майстрів, які допомагали йому втілювати задуми видатного зодчого, були батько і син Левицькі. За ескізами Григорія Кириловича сімнадцятирічний Дмитро розписував маслом декоративні панно на біблійні мотиви. Неабиякий талант юнака одразу привернув увагу О.Антропова: його одного він запросив із собою до столиці.

У 1758 році ім'я Левицького вже фігурує серед учнів видатного художника. У домі вчителя Дмитро жив і навчався упродовж майже шести років. Учень набагато випередив свого вчителя і вже у 1766 році самостійно керував живописними роботами у Москві, зокрема під час реставрації Тріумфальних воріт. Авторитет Д.Левицького стає досить значним, бо вже наступного року він одержав царське замовлення писати ікони для церков, збудованих за іменним указом імператриці Катерини II.

Поява Д.Г.Левицького у Петербурзі була незвичайною. Він виявив себе настільки зрілим майстром портрета, що за парне зображення Г.Козлова та його дружини Академією мистецтв «произведен в назначенные». Відтоді доля Дмитра Григоровича на довгі роки пов'язана з Академією. Молодий художник репрезентував твори, які викликали загальне захоплення; в них уже відчувався неперевершений майстер великої портретної форми, інтерпретатор найкращого в людині.

Левицький удостоєний звання академіка. Незабаром його призначено академіком Академії мистецтв. Дмитро Григорович стає першим художником Петербурга й одержує найвідповідальніші замовлення. Одночасно з творчою почалася і багаторічна педагогічна діяльність художника.

У 1779 році у майстерні художника серед барвистих портретів з'явився твір, що й донині привертає особливу увагу. Це «Портрет священика», який вважають зображенням батька Д.Левицького. Такого глибокого проникнення у духовний світ моделі, такого зворушливого відтворення згасання життєвих сил у поєднанні з відчутним пульсуванням спокійної та ясної думки, мудрої лагідності до того часу російський живопис ще не знав.

Нині картини П.Левицького, яким свого часу присвячувалися поезії й які надихали не одне покоління митця, прикрашають музеї багатьох країн світу.