УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 72 відвідувачів

Теги
педагогіка Предстоятелі Помісних Церков Археологія та реставрація секти Голодомор церква і суспільство церква та політика 1020-річчя Хрещення Русі Києво-Печерська Лавра Церква і політика конфлікти Церква і влада Доброчинність автокефалія краєзнавство комуністи та Церква Приїзд Патріарха Кирила в Україну постать у Церкві Священний Синод УПЦ Президент Віктор Ющенко Вселенський Патріархат розкол в Україні іконопис Митрополит Володимир (Сабодан) УГКЦ Мазепа церковна журналістика українська християнська культура молодь УПЦ КП Патріарх Алексій II Церква і медицина монастирі та храми України шляхи єднання милосердя забобони Ющенко вибори Католицька Церква діаспора






Рейтинг@Mail.ru






20 квітня – день пам’яті преподобного Даниїла Переяславського



Святі - соль землі, вони смисл її буття, вони той плід, заради якого вона зберігається.
Схіархімандрит Софроній (Сахаров)

 

Преподобний Данило Переяславській, у миру Димитрій народився в місті Переяславлі від благочестивих батьків Костянтина і Феодосії. З юних літ він прагнув до строгих християнських подвигів. Одного разу, почувши житіє преподобного Симеона Стовпника, Димитрій дістав волосяний мотузок і таємно обв'язався нею для наслідування подвигу преподобного. Мотузок врізався в його тіло. Коли батьки вмовляли Димитрія зняти мотузок, маленький подвижник просив своїх батьків: «Дайте мені постраждати за гріхи мої».

Пізніше Димитрій отримав освіту у монастирі, де ігуменом був їх родич, всіма шанований старець Іона. Тут зажевріла у вразливій душі Димитрія любов до чернечого життя. Проте, боячись, щоб батьки і родичі не перешкодили виконанню його наміру, він разом з своїм братом Герасимом таємно пішов у монастир преподобного Пафнутія Боровського. Димитрій, прийнявши чернечий постриг з ім'ям Даниїл, під керівництвом досвідченого старця святого Левкія Волоколамського прожив у цьому монастирі десять років.

Згодом преподобний Даниїл повернувся на батьківщину, в Переяславль, і поселився в Горицькому монастирі. Спочатку він був просфорником, потім його висвятили в священний сан. До нього почали приходити на сповідь та за духовними порадами. Як майстерний лікар, преподобний Даниїл зціляв душевні язви, і ніхто не йшов від преподобного неутішеним і без душевної користі. Але особливо серце його було відкрите мандрівникам і людям, пригніченим різними бідами, - вони завжди знаходили у нього допомогу і рятівне слово утіхи. Преподобний Даниїл звершив особливий подвиг любові до ближнього - померлих, вбитих, замерзлих бідняків він на своїх руках приносив на загальну братську могилу для бідних, що називалася скудельницею. Там відспівував і поминав завжди при служінні літургії. Місце це добре було видно з монастиря. Часто виходив преподобний вночі з келії і дивився в ту сторону, де був видний ряд загальних могил скудельниці. Він говорив собі: «Скільки серед похоронених тут угодників Божих? Їх негідний весь світ...» І Бог вселив йому думку влаштувати при скудельниці церкву, щоб поминалися в ній душі там лежачих.

Преподобний Даниїл почав будівництво храму для поминання похоронених на честь Всіх святих. Навколо храму декілька ченців збудували собі келії, утворивши таким чином невеликий монастир. Щодня преподобний Даниїл приходив з Горицького монастиря, в якому він ще залишався насельником, в створену ним нову обитель наставляти ченців у чернечих чеснотах, брати участь у сумісних службах і будівництві нових монастирських будівель і храмів.
У 1525 році по волі великого князя преподобний Даниїл перейшов настоятелем у свій монастир. Одна з головних заповідей, яку виклав ченцям новий настоятель, закликала, окрім постійної молитви про душі похоронених у скудельниці безвісних християн, приймати всіх мандрівників, убогих і голодуючих. Бідняки і жебраки завжди знаходили в обителі притулок і одержували милостиню. Знаючи любов преподобного до нещасних, багато хто приносив до воріт монастиря хворих та покалічених і залишав їх там. Святий Даниїл приймав всіх убогих і з радістю годував, одягав і лікував їх. Під час голоду, коли в монастирській житниці залишалося хліби на декілька днів, він віддав його убогій вдові з дітьми, і з тих пір в нагороду за милосердя преподобного мука в житниці по волі Божій не убожіла протягом всього голоду.
Святий Даниїл одержав від Господа дар чудотворіння. Багато хто дивувався з його прозорливості, уміння читати таємні помисли і бачити події на відстані. По його молитвах хворі одужували, а розбійники приносили покаяння.
Передчуваючи наближення кончини, преподобний Даниїл постригся у велику схиму і, скликавши своїх учнів, дав їм останнє повчання: «Отці і братія, Богом зібране стадо! Всіма силами зберігайте Божественні заповіді та передання святих отців; не забувайте своєї обіцянки при постригу, любіть один одного, носіть неміч немічних ... особливо ж бережіть чистоту душевну і тілесну, завжди майте в душі плач про смертну годину і про подяку кожному у справах його...».