УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 76 відвідувачів

Теги
монастирі та храми України Вселенський Патріархат українська християнська культура розкол в Україні Києво-Печерська Лавра Президент Віктор Ющенко милосердя церква і суспільство молодь Приїзд Патріарха Кирила в Україну Церква і влада вибори секти конфлікти 1020-річчя Хрещення Русі постать у Церкві Предстоятелі Помісних Церков церковна журналістика іконопис Патріарх Алексій II Ющенко краєзнавство комуністи та Церква Церква і медицина Голодомор педагогіка шляхи єднання Мазепа Митрополит Володимир (Сабодан) Церква і політика церква та політика автокефалія УГКЦ діаспора Католицька Церква забобони Археологія та реставрація Доброчинність Священний Синод УПЦ УПЦ КП






Рейтинг@Mail.ru






20 квітня – день пам’яті преподобного Даниїла Переяславського



Святі - соль землі, вони смисл її буття, вони той плід, заради якого вона зберігається.
Схіархімандрит Софроній (Сахаров)

 

Преподобний Данило Переяславській, у миру Димитрій народився в місті Переяславлі від благочестивих батьків Костянтина і Феодосії. З юних літ він прагнув до строгих християнських подвигів. Одного разу, почувши житіє преподобного Симеона Стовпника, Димитрій дістав волосяний мотузок і таємно обв'язався нею для наслідування подвигу преподобного. Мотузок врізався в його тіло. Коли батьки вмовляли Димитрія зняти мотузок, маленький подвижник просив своїх батьків: «Дайте мені постраждати за гріхи мої».

Пізніше Димитрій отримав освіту у монастирі, де ігуменом був їх родич, всіма шанований старець Іона. Тут зажевріла у вразливій душі Димитрія любов до чернечого життя. Проте, боячись, щоб батьки і родичі не перешкодили виконанню його наміру, він разом з своїм братом Герасимом таємно пішов у монастир преподобного Пафнутія Боровського. Димитрій, прийнявши чернечий постриг з ім'ям Даниїл, під керівництвом досвідченого старця святого Левкія Волоколамського прожив у цьому монастирі десять років.

Згодом преподобний Даниїл повернувся на батьківщину, в Переяславль, і поселився в Горицькому монастирі. Спочатку він був просфорником, потім його висвятили в священний сан. До нього почали приходити на сповідь та за духовними порадами. Як майстерний лікар, преподобний Даниїл зціляв душевні язви, і ніхто не йшов від преподобного неутішеним і без душевної користі. Але особливо серце його було відкрите мандрівникам і людям, пригніченим різними бідами, - вони завжди знаходили у нього допомогу і рятівне слово утіхи. Преподобний Даниїл звершив особливий подвиг любові до ближнього - померлих, вбитих, замерзлих бідняків він на своїх руках приносив на загальну братську могилу для бідних, що називалася скудельницею. Там відспівував і поминав завжди при служінні літургії. Місце це добре було видно з монастиря. Часто виходив преподобний вночі з келії і дивився в ту сторону, де був видний ряд загальних могил скудельниці. Він говорив собі: «Скільки серед похоронених тут угодників Божих? Їх негідний весь світ...» І Бог вселив йому думку влаштувати при скудельниці церкву, щоб поминалися в ній душі там лежачих.

Преподобний Даниїл почав будівництво храму для поминання похоронених на честь Всіх святих. Навколо храму декілька ченців збудували собі келії, утворивши таким чином невеликий монастир. Щодня преподобний Даниїл приходив з Горицького монастиря, в якому він ще залишався насельником, в створену ним нову обитель наставляти ченців у чернечих чеснотах, брати участь у сумісних службах і будівництві нових монастирських будівель і храмів.
У 1525 році по волі великого князя преподобний Даниїл перейшов настоятелем у свій монастир. Одна з головних заповідей, яку виклав ченцям новий настоятель, закликала, окрім постійної молитви про душі похоронених у скудельниці безвісних християн, приймати всіх мандрівників, убогих і голодуючих. Бідняки і жебраки завжди знаходили в обителі притулок і одержували милостиню. Знаючи любов преподобного до нещасних, багато хто приносив до воріт монастиря хворих та покалічених і залишав їх там. Святий Даниїл приймав всіх убогих і з радістю годував, одягав і лікував їх. Під час голоду, коли в монастирській житниці залишалося хліби на декілька днів, він віддав його убогій вдові з дітьми, і з тих пір в нагороду за милосердя преподобного мука в житниці по волі Божій не убожіла протягом всього голоду.
Святий Даниїл одержав від Господа дар чудотворіння. Багато хто дивувався з його прозорливості, уміння читати таємні помисли і бачити події на відстані. По його молитвах хворі одужували, а розбійники приносили покаяння.
Передчуваючи наближення кончини, преподобний Даниїл постригся у велику схиму і, скликавши своїх учнів, дав їм останнє повчання: «Отці і братія, Богом зібране стадо! Всіма силами зберігайте Божественні заповіді та передання святих отців; не забувайте своєї обіцянки при постригу, любіть один одного, носіть неміч немічних ... особливо ж бережіть чистоту душевну і тілесну, завжди майте в душі плач про смертну годину і про подяку кожному у справах його...».