УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 98 відвідувачів

Теги
конфлікти Голодомор шляхи єднання Вселенський Патріархат монастирі та храми України педагогіка українська християнська культура Церква і медицина автокефалія постать у Церкві Археологія та реставрація 1020-річчя Хрещення Русі Патріарх Алексій II церква та політика діаспора Києво-Печерська Лавра Президент Віктор Ющенко Священний Синод УПЦ краєзнавство секти молодь Ющенко Церква і політика Доброчинність Церква і влада УПЦ КП Предстоятелі Помісних Церков вибори іконопис Митрополит Володимир (Сабодан) Католицька Церква забобони комуністи та Церква УГКЦ милосердя Мазепа розкол в Україні Приїзд Патріарха Кирила в Україну церковна журналістика церква і суспільство






Рейтинг@Mail.ru






27 квітня – день пам’яті святителя Мартина Сповідника, Папи Римського



«Навіть якщо мене роздроблять, то все одно не буду в спілкуванні з Константинопольською Церквою, доки вона перебуває у зловір'ї». Святий Папа Мартин прославився як великий захисник Православ'я. Він боровся проти монофелітської єресі, яка в VII столітті порушила мир Церкви, захопила у свої лабети імператора Констанса й Константинопольського Патріарха Павла ІІ. Імператор навіть видав свій «Зразок віри».

На Помісному Соборі в Римі, скликаному Папою, було засуджено монофелітську єресь (визнання лише Божественної волі в Ісусі Христі замість двох - Божественної та людської). Святитель Мартин звернувся в посланні до Патріарха Павла, намагаючись переконати його повернутися до православного віросповідання. За це святий мало не позбувся життя. Та Господь врятував його і покарав винних: убивця, підісланий воєначальником Олімпієм, несподівано осліп, а сам Олімпій, який мав за наказом імператора доставити святителя до суду, загинув у бою.

654 року імператор Константинопольський зробив другу спробу покарати непокірного Папу Мартина. У Рим прибув воєначальник Феодор, який звинуватив святителя у зв'язках із ворогами імперії - сарацинами, неканонічному вступі на престол та нешанобливому ставленні до Пресвятої Богородиці. За звинуваченнями на святого чекало ув'язнення на острові Наксос в Егейському морі. Цілий рік провів праведник у майже повному безлюдді, терплячи образи від охоронців. Потім змученого сповідника відправили на суд до Константинополя.

Хворий старець ледь тримався на ногах, тому його підтримували воїни. Мученику навіть не дали змоги сказати слово на свій захист. Судді наполягали на тому, що Папа - зрадник, який підтримував зв'язки з сарацинами. У глибокій скорботі святитель Мартин промовив: «Господу відомо, яким великим благодіянням буде для мене, якщо ви заподієте мені смерть».

Та знущання над святим не закінчувалися. Його, у розідраному одязі, випхали до натовпу, який кричав: «Анафема Папі Мартину!» Ті ж, хто знав, що праведник страждає безвинно, зі сльозами на очах покидали місце ганьби. Незабаром було оголошено вирок - позбавити Папу сану й стратити.

Страта не відбулася. Константинопольський Патріарх Павло, будучи при смерті, розкаявся і просив у імператора припинити знущання над святителем Мартином. Сповідника вислали в Херсонес Таврійський, де він і провів свої останні дні. Сталося це 655 року. Поховали святого за містом у Влахернській церкві на честь Пресвятої Богородиці. Пізніше мощі Папи Мартина були перенесені в Константинополь, а звідти - у Рим.