УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 122 відвідувачів

Теги
шляхи єднання Митрополит Володимир (Сабодан) Президент Віктор Ющенко конфлікти Священний Синод УПЦ монастирі та храми України вибори УГКЦ Археологія та реставрація Церква і влада молодь Києво-Печерська Лавра УПЦ КП розкол в Україні забобони педагогіка комуністи та Церква церква та політика іконопис милосердя Церква і медицина Католицька Церква секти Церква і політика автокефалія Патріарх Алексій II церква і суспільство Ющенко 1020-річчя Хрещення Русі Приїзд Патріарха Кирила в Україну Вселенський Патріархат Голодомор церковна журналістика Предстоятелі Помісних Церков діаспора Доброчинність українська християнська культура Мазепа постать у Церкві краєзнавство






Рейтинг@Mail.ru






27 квітня 1887 року народився Кавалерідзе Іван Петрович, український скульптор, кінорежисер, драматург



Мистецтво вічне, як саме життя.
Федір Шаляпін

27 жовтня 1918 року в Ромнах, що знаходиться на території нинішньої Сумщини, відбулося велике свято - відкриття пам'ятника Тарасу Шевченку. Скульптор - Іван Кавалерідзе. На п'єдесталі, ніби на пагорбі, височіє вольова постать Кобзаря. Стиснуту руку він поклав на коліно. Майстру вдалося «передати нездоланну внутрішню силу поета, його нерозривний зв'язок з рідною землею». Шевченківська тема проходить через усе творче життя Кавалерідзе. 1926 року він звів пам'ятник Тарасові Григоровичу в Полтаві. Брав участь у конкурсах на проект монументу Кобзареві в Каневі та Харкові, створив станкові роботи «Кобзар», «Шевченко на березі Неви» і «Шевченко на засланні».

Творчий шлях Івана Кавалерідзе розпочався в домі його дядька Сергія Мазаракі, художника й археолога, хранителя скіфського відділу Київського археологічного музею. Мазаракі добре знав Рєпіна, приятелював із Куїнджі. У нього часто бували артисти Київського оперного театру та відомі митці. Саме в такій атмосфері формувалися смаки й творчі захоплення юнака.

1906 року Кавалерідзе вступив до Київського художнього училища. Через три роки переїхав до Петербурга на навчання в Академії мистецтв. 1910-1911 роки минули в Парижі. Молодий скульптор навчався в майстерні Н.Аронсона й відвідував майстерню Огюста Родена. Після повернення додому Іван Петрович отримав першу премію в конкурсі на кращий пам'ятник княгині Ользі. 1911 року Київ прикрасили постаті рівноапостольної княгині й великих просвітників Кирила та Мефодія. Сьогодні цей витвір талановитого майстра, як і пам'ятники Григорію Сковороді, Ярославу Мудрому, народився вдруге.

Кавалерідзе спробував себе в різних жанрах образотворчого мистецтва й кіновиробництві, а також відслужив у царській армії. Працював він режисером (фільми «Наталка Полтавка», «Запорожець за Дунаєм», «Лісова пісня», «Повія» тощо) і драматургом (п'єси «Вотанів меч», «Перекоп», «Перша борозна»).  Руки Івана Петровича потрудилися ще не над однією скульптурою: «Козак на коні», «Святослав», «М.Кропивницький»... І до чого б не звертався Кавалерідзе, скрізь його обдарування залишило свій помітний слід. В одному з листів до свого племінника Сергій Мазаракі писав: «У тебе неабиякий талант до скульптури і всі дані, щоб гарно проявити себе в цій галузі. Але для цього необхідна серйозна праця. Віддати всього себе мистецтву, працювати над самовдосконаленням і самоосвітою - це найголовніше... Служіння мистецтву або науці - це служіння суспільству...» Іван Кавалерідзе віддавав усе, що мав. Його мистецтво завоювало право на довге життя в культурі українського народу та культурі світу.