УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 78 відвідувачів

Теги
українська християнська культура конфлікти церковна журналістика Доброчинність церква і суспільство вибори Священний Синод УПЦ УГКЦ розкол в Україні Митрополит Володимир (Сабодан) милосердя Президент Віктор Ющенко Вселенський Патріархат Церква і влада церква та політика Патріарх Алексій II Голодомор педагогіка забобони постать у Церкві Мазепа монастирі та храми України діаспора Археологія та реставрація Церква і політика Приїзд Патріарха Кирила в Україну Києво-Печерська Лавра шляхи єднання автокефалія УПЦ КП молодь 1020-річчя Хрещення Русі Предстоятелі Помісних Церков Ющенко іконопис секти комуністи та Церква краєзнавство Церква і медицина Католицька Церква






Рейтинг@Mail.ru






11 травня – день пам'яті святителя Кирила Туровського



Слова Божі цінніші за золото та дорогоцінне каміння, солодші за мед та стільники, і ви втрачаєте можливість почути їх, не відвідуючи церкву.
Святитель Кирило Туровський

 

Є люди, які все своє життя засівають незоране поле. Їм тяжко, а вони йдуть. Бур'яни забирають у землі вологу, глушать ті паростки, яким все ж вдається пробитися до сонця. Та навіть один дозрілий колос важить для них понад усе золото та коштовності.

Святитель Кирило не був ні плугатарем, ні женцем, та мав свою ниву, на якій трудився смиренно й самовіддано. Віра в Господа Бога вела його стернею. Добре знав - визріють плоди, наллється силою стебло Православія.

Народився святий в 30-х роках XII століття у місті Турові. Батьки його були людьми заможними, тож на хлопчика чекало безтурботне життя, у достатку. Та Кирила не цікавила мирська суєта, матеріальні блага. Він виріс на істинах Святого Письма, Слово Боже стало поводирем для нього.

Відмовившись від статку, юнак постригся в Борисоглібському монастирі. Відтоді піст, молитва й повчання ченців послуху заповнили дні й ночі праведника. Монастирські стіні стали притулком для його відданості Спасителю, затишком для його сповненої молитов душі. Тут Кирило взяв до рук перо й почав писати про чернече життя.

Найбільше святий Кирило прагнув у цілковитій тиші спілкуватися з Творцем неба і землі. Тож через деякий час усамітнився. Майже всі його подальші дні пройшли в написанні духовних творів. На зовсім короткий час відлюдник залишив був місце свого подвигу. Це сталося тоді, коли його обрали на Турівську кафедру. Святість життя й освіченість Кирила полонили народ. Усім, хто приходив до нього, чернець допомагав мудрою порадою. Тож нікого іншого не воліли за єпископа.

До 1182 року святитель залишив кафедру. Любов до усамітнення переважила. У руках його знову було перо, з-під якого виходили слова на Господні свята, інші богословські твори. Не всі вони, на жаль, збереглися. Повчання святого Кирила вміщувалися у збірниках поряд із давніми творами Святих Отців. За майстерність слова, дар відкривати, розтлумачувати істинний зміст текстів Святого Письма його назвали руським Златоустом.

Святий Кирило, завжди усвідомлюючи високість святительського служіння, на яке поставив його Господь, усіх закликав до храму й казав: «...я сповіщаю вам Слово Господа, читаю вам грамоту Христову...» Слово Боже було його зерном, що лягало в чорнозем чи то падало на каміння людських душ. Невтомно сіяв, не нарікав на негоду. І визрівали плоди, то там, то там золотилася нива. «Я не жнець, а збираю колосся...»