УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 50 відвідувачів

Теги
Археологія та реставрація Мазепа Церква і політика іконопис церковна журналістика шляхи єднання забобони Патріарх Алексій II Церква і медицина краєзнавство Предстоятелі Помісних Церков церква та політика милосердя секти УПЦ КП 1020-річчя Хрещення Русі Приїзд Патріарха Кирила в Україну Києво-Печерська Лавра молодь УГКЦ діаспора Голодомор вибори автокефалія Ющенко Президент Віктор Ющенко Митрополит Володимир (Сабодан) Вселенський Патріархат Церква і влада монастирі та храми України церква і суспільство конфлікти педагогіка Доброчинність постать у Церкві Католицька Церква комуністи та Церква українська християнська культура розкол в Україні Священний Синод УПЦ






Рейтинг@Mail.ru






14 травня 1871 року народився Василь Стефаник



«Його новели - як найкращі народні пісні, в яких нема риторики, ані сентиментальності, а тільки наочне, голе, просте, не підфарбоване життя, дуже часто сумна дійсність, але оздоблена золотом найправдивішої поезії»
Іван Франко

Творчість Василя Стефаника міцно ввійшла в духовну скарбницю нашого народу в золотий фонд української класики. Співцем селянської душі, поетом мужицької розпуки і мужицьким Бетховеном слушно називали В.Стефаника його сучасники. Він створив ряд глибоких за своїм змістом і високодосконалих за художньою формою новел...

Народився Василь Стефаник в селі Русові Снятинського повіту (Галичина). Навчався він спочатку в Коломийській гімназії, потім у Дрогобицькій, по закінченні якої вступив на медичний факультет Краківського університету. Багато працюючи над своєю загальною освітою та знайомлячись із сучасною йому західноєвропейською літературою, Стефаник поступово втрачав зацікавлення медициною і зрештою покинув університет.

Перші літературні спроби Стефаника припадають на pоки навчання в гімназії; 1897року в чернівецькій газеті «Праця» надруковано кілька його новел із життя покутського села («Виводили з села», «Лист», «Побожна», «У корчмі», «Стратився», «Синя книжечка», «Сама-саміська»), у 1899 році, теж у Чернівцях, з'явилася перша збірка прози Стефаника «Синя книжечка». Літературна критика сприйняла ці перші публікації з великим захопленням як твори цілком зрілого і надзвичайно талановитого автора. Подібну високу оцінку дістали й наступні збірки новел: «Камінний хрест», «Дорога», «Моє слово». На кінець минулого і перші pоки ХХ століття твори Стефаника були відомі в перекладах польською, німецькою, російською та іншими мовами. Уже в перших збірках новел повнотою виявився великий літературний талант письменника. «Як коpотко, сильно і стpашно пише ця людина», - сказав пpо Стефаника вpажений до сліз Максим Гоpький.

Більшість цінувальників його творчості називали його, як висловився М.Черемшина, «поетом мужицької розпуки». Справді, Стефаник, досконало знаючи, чим жило село, з великою художньою силою відтворив і нужденне його життя, і прив'язання селянина до землі, якої у важких психічних муках часто доводилося йому позбуватися. Творчість Василя Стефаника виросла з безмежної любові до селянина, з несхитної віpи у його велику духовну силу. «Я люблю, - писав він, - мужиків за їх тисячолітню тяжку історію, за культуру, що витворила з них людей, котрі смерті не бояться. За те, що вони є, хоч пройшли над ними буpі світові... Є що любити і до кого прихилитися. За них я буду писати і для них».