УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 74 відвідувачів

Теги
1020-річчя Хрещення Русі забобони педагогіка церква та політика Митрополит Володимир (Сабодан) Патріарх Алексій II Голодомор Вселенський Патріархат молодь розкол в Україні Церква і політика Археологія та реставрація Церква і медицина шляхи єднання іконопис секти церква і суспільство вибори монастирі та храми України Католицька Церква милосердя Президент Віктор Ющенко постать у Церкві автокефалія краєзнавство Києво-Печерська Лавра Церква і влада Ющенко церковна журналістика конфлікти українська християнська культура Священний Синод УПЦ УГКЦ Предстоятелі Помісних Церков комуністи та Церква УПЦ КП Доброчинність Приїзд Патріарха Кирила в Україну діаспора Мазепа






Рейтинг@Mail.ru






15 травня 1859 року народився визначний український театральний діяч Саксаганський Панас Карпович



Кожний артист є, безперечно, складовою частиною не тільки своєї великої сім'ї майстрів-художників, але й своєї епохи, класу, нації, суспільства, що безпосередньо оточує його.
Панас Саксаганський

Багатогранний, видатний актор. Надзвичайний темперамент, дар перевтілення, блискуча техніка. Серед його ролей були комедійні, драматичні та трагічні. Як режисер, він вперше в історії українського театру ввів постановочний план вистави. Особливу увагу приділяв роботі з акторами, вимагаючи від них ансамблю. Саксаганський запровадив на українській сцені соціально-психологічну драму. Багато поколінь вітчизняних акторів зростало на його працях.

Майбутній актор виховувався в талановитій родині Тобілевичів, в атмосфері любові до театру. Ще школярем захопився влаштуванням аматорських вистав. Як згадував сам Саксаганський у книзі «Думки про театр», «...від матері, Євдокії Зіновіївни, діти вперше почули про театр. Вона знала напам'ять усю «Наталку Полтавку», і не тільки знала, а й уміла надзвичайно цікаво проказувати окремі ролі та відображати різних дійових осіб... Завдяки нашій матері мої старші брати, сестра Марія і я теж знали всю «Наталку» напам'ять. На мене, як на і Миколу, мав великий вплив аматорський гурток, яким керували М. Кропивницький і старший брат Іван. Шкільне керівництво та й Іван забороняли нам відвідувати вистави, бо ми так захоплювалися театром, що забували про свої уроки. Тоді ми організували власний шкільний драмгурток, де грали «Наталку», «Назара Стодолю», «Москаля-чарівника».

Сценічну діяльність Панас Карпович розпочав у Єлисаветграді в аматорському гуртку під орудою М. Кропивницького. Кропивницький був для нього ідеалом актора і людини, і він «старанно копіював його». Граючи на сцені, перевтілюючись, Саксаганський все більше переконувався, «що діло все залежить від праці. Що в праці криється талант... В артиста неодмінно повинен бути талант...»

У професійне творче життя митець увійшов Возним. 1883 року зіграв одну з головних ролей в «Наталці Полтавці». П'єса, що її так любила його мати, проклала актору шлях до вершин. Тоді Саксаганський працював в Миколаївському театрі під керівництвом Кропивницького та Старицького.

Перша гастрольна поїздка з трупою була в Єлисаветград, звідки п'ять років тому відбув аматор Тобілевич. Тепер до цього міста повернувся професійний актор Панас Саксаганський. Як згадував російський актор і режисер Микола Синельников: «Кропивницький оточив себе чудовою молоддю. Громадськість сприйняла їхні таланти з захопленням. Із сцени повіяло чимсь новим, небаченим... Як уміли поглиблювати, розширювати горизонти ролі ці піонери українського театру!.. Високоталановитий П. К. Саксаганський. Бачити його на сцені, навіть у другорядній ролі, була радість, свято мистецтва».

Пізніше, як актор і режисер, Панас Карпович, входить у різні театральні угруповання, працює разом із Кропивницьким, Заньковецькою, Карпенком-Карим. Він мав передусім талант коміка, переважно із сатиричним забарвленням. Але з немалим успіхом виступав і в інших амплуа: у героїчних і трагедійних ролях. Саксаганський прагнув розкрити внутрішній зміст образу, відтворити людський характер у всіх його проявах. Реалістична манера гри набувала в актора особливої глибини. Грим, жести, відповідна міміка, багата палітра інтонаційних відтінків, іскрометний народний гумор. «Відчувалася велика внутрішня сила, глибока переконаність... І коли вже значно пізніше вони приїжджали в Москву, в Петербург, - оці, тоді дуже холодні, міста теплішали, здавалось, тут сонце зійшло... Панас Карпович і його товариші є дійсно основоположниками українського народного реалістичного мистецтва», - так передають свої враження сучасники.

За своє творче життя Саксаганський зіграв понад сто головних ролей і багато епізодичних. І кожна з них - вершина акторського мистецтва. Возний («Наталка Полтавка»), Богун («Богдан Хмельницький»), Голохвастов («За двома зайцями»), Солопій Черевик («Сорочинський ярмарок»), Бондар («Бондарівна»)... Чималий і режисерський доробок митця. Він поставив понад 80 п'єс, а також написав дві власні комедії «Лицеміри» і «Шандрапа». Панас Карпович зійшов на сцену в 1883 році і залишив її у 1933-му, маючи за плечима 74 роки. Він здобув всенародне визнання. Саксаганський творив на рубежі двох епох, усі сили і могутній свій талант віддав рідній Україні.