УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 236 відвідувачів

Теги
монастирі та храми України Священний Синод УПЦ вибори шляхи єднання педагогіка Археологія та реставрація Католицька Церква молодь Ющенко УПЦ КП забобони милосердя Голодомор Приїзд Патріарха Кирила в Україну 1020-річчя Хрещення Русі секти Церква і політика Мазепа українська християнська культура розкол в Україні Митрополит Володимир (Сабодан) діаспора Церква і влада Президент Віктор Ющенко Доброчинність постать у Церкві церква і суспільство Києво-Печерська Лавра комуністи та Церква Церква і медицина іконопис краєзнавство УГКЦ Предстоятелі Помісних Церков Вселенський Патріархат церква та політика автокефалія конфлікти Патріарх Алексій II церковна журналістика






Рейтинг@Mail.ru






16 травня 1817 року народився Микола Іванович Костомаров



Управління, законодавство, право власності і освіти у всіх слов'ян повинні базуватися на святій релігії Господа нашого Іісуса Христа
Микола Костомаров

Микола Костомаров - відомий історик і професор Київського та Петербурзького університетів, один із засновників Кирило-Мефодіївського Братства. Ще будучи студентом Харківського університету, Костомаров захопився українською народною поезією, значення якої в історії українського народу обрав темою своєї магістерської дисертації. Захоплення народництвом Костомарова сприяло розвитку наукових інтересів до занять етнографією та дослідженням з історії України. Зацікавившись ще в Харкові добою Хмельницького, Костомаров просив Управління Київської Шкільної Округи дати йому вчительську посаду будь-де на Правобережжі України, щоб він міг ближче познайомитись з місцевостями, де відбувались події Хмельниччини. Його було призначено вчителем гімназії в місто Рівне на Волині. Костомаров збирав народні пісні, перекази, легенди, казки тощо. Навіщав волинські давні святині - в Острозі, Дермані, Кремінці, Почаєві. Церковні служби в Почаївській Лаврі залишили в ньому незабутнє враження. Безпосередні зустрічі й розмови під час цих подорожей із простими селянами, з сільським духовенством, з ченцями оживляли історику ті історичні документи, які він знаходив в архівах, ті руїни, які оглядав він в стародавніх замках Волинської землі.

Костомаров був людиною глибоко віруючою. І питанням релігії він надавав у своїх історичних монографіях великого значення. «В Україні, - писав він, - де народ був активніший і менш улягав рабському страху, унія трудно пускала свої корені. Реєстрові козаки не приймали її зовсім... Самовільні козаки ще більш зненавиділи унію, як одну з ознак панського насильства над собою. Таким чином, православна релігія стала для українського нараду знаменом свободи і протиакції панському гнобленню». Ця думка покладена була Костомаровим і в основу «Книги битія українського народу», де на ній він уґрунтував покликання українського народу. «Українець, хоч будь він простого, хоч панського роду тепер, повинен не любити ні царя, ні пана, а повинен любити і пам'ятувати одного Бога Іісуса Христа, царя і пана над небом і землею. Так воно було раніше, так і тепер зосталось».

«Висота християнства, - писав М. Костомаров, - у тім і є, що воно, вказуючи людині ідеал, з одного боку - не має наміру силою примушувати її приймати цей ідеал на землі, а показує тільки дорогу до осягнення його на небі, і саме прагнення до нього на землі є лише умовою здобуття небесного блаженства».