УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 235 відвідувачів

Теги
секти українська християнська культура Вселенський Патріархат вибори церковна журналістика церква та політика Приїзд Патріарха Кирила в Україну комуністи та Церква 1020-річчя Хрещення Русі Президент Віктор Ющенко шляхи єднання іконопис Патріарх Алексій II церква і суспільство постать у Церкві діаспора краєзнавство монастирі та храми України молодь Церква і політика Священний Синод УПЦ милосердя педагогіка Митрополит Володимир (Сабодан) Доброчинність автокефалія забобони Церква і влада УГКЦ Києво-Печерська Лавра Церква і медицина розкол в Україні Ющенко Археологія та реставрація Мазепа конфлікти Предстоятелі Помісних Церков УПЦ КП Голодомор Католицька Церква






Рейтинг@Mail.ru






16 травня 1817 року народився Микола Іванович Костомаров



Управління, законодавство, право власності і освіти у всіх слов'ян повинні базуватися на святій релігії Господа нашого Іісуса Христа
Микола Костомаров

Микола Костомаров - відомий історик і професор Київського та Петербурзького університетів, один із засновників Кирило-Мефодіївського Братства. Ще будучи студентом Харківського університету, Костомаров захопився українською народною поезією, значення якої в історії українського народу обрав темою своєї магістерської дисертації. Захоплення народництвом Костомарова сприяло розвитку наукових інтересів до занять етнографією та дослідженням з історії України. Зацікавившись ще в Харкові добою Хмельницького, Костомаров просив Управління Київської Шкільної Округи дати йому вчительську посаду будь-де на Правобережжі України, щоб він міг ближче познайомитись з місцевостями, де відбувались події Хмельниччини. Його було призначено вчителем гімназії в місто Рівне на Волині. Костомаров збирав народні пісні, перекази, легенди, казки тощо. Навіщав волинські давні святині - в Острозі, Дермані, Кремінці, Почаєві. Церковні служби в Почаївській Лаврі залишили в ньому незабутнє враження. Безпосередні зустрічі й розмови під час цих подорожей із простими селянами, з сільським духовенством, з ченцями оживляли історику ті історичні документи, які він знаходив в архівах, ті руїни, які оглядав він в стародавніх замках Волинської землі.

Костомаров був людиною глибоко віруючою. І питанням релігії він надавав у своїх історичних монографіях великого значення. «В Україні, - писав він, - де народ був активніший і менш улягав рабському страху, унія трудно пускала свої корені. Реєстрові козаки не приймали її зовсім... Самовільні козаки ще більш зненавиділи унію, як одну з ознак панського насильства над собою. Таким чином, православна релігія стала для українського нараду знаменом свободи і протиакції панському гнобленню». Ця думка покладена була Костомаровим і в основу «Книги битія українського народу», де на ній він уґрунтував покликання українського народу. «Українець, хоч будь він простого, хоч панського роду тепер, повинен не любити ні царя, ні пана, а повинен любити і пам'ятувати одного Бога Іісуса Христа, царя і пана над небом і землею. Так воно було раніше, так і тепер зосталось».

«Висота християнства, - писав М. Костомаров, - у тім і є, що воно, вказуючи людині ідеал, з одного боку - не має наміру силою примушувати її приймати цей ідеал на землі, а показує тільки дорогу до осягнення його на небі, і саме прагнення до нього на землі є лише умовою здобуття небесного блаженства».