УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 85 відвідувачів

Теги
конфлікти Священний Синод УПЦ постать у Церкві Археологія та реставрація шляхи єднання молодь комуністи та Церква Вселенський Патріархат автокефалія Церква і медицина Президент Віктор Ющенко милосердя розкол в Україні Доброчинність УГКЦ діаспора Церква і влада Митрополит Володимир (Сабодан) Церква і політика Католицька Церква УПЦ КП Ющенко вибори Мазепа іконопис забобони Києво-Печерська Лавра педагогіка Голодомор Патріарх Алексій II 1020-річчя Хрещення Русі церква і суспільство церква та політика секти українська християнська культура церковна журналістика монастирі та храми України Приїзд Патріарха Кирила в Україну краєзнавство Предстоятелі Помісних Церков






Рейтинг@Mail.ru






17 травня 1904 року народився український режисер, педагог і театрознавець Михайло Полієвктович Верхацький



Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний.
Василь Сухомлинський

Повернення Лесю Курбасу його славного імені важило для Михайла Верхацького багато. Він був учнем великого режисера, драматурга, педагога, основоположника національного українського модерного театру ХХ століття. У словах «це від мого вчителя», «так робив мій учитель» - справжня вдячність, повага, пам'ять. Саме Курбас допоміг відкрити молодому режисеру усі його творчі грані, дав основу майстерності, з якої можна було черпати і черпати протягом усього життя.

Пізніше Михайло Полієвктович і сам став наставником для наступного покоління людей театру. Серед його учнів - В. Баєнко, Н. Наум, В. Пазенко, В. Розстальний, М. Сльозка, В. Попудренко та ін. Їхні спогади про Верхацького-педагога - теплі. Він був професіоналом, що досконало знає предмет, вміє розчинитися в потребах аудиторії, прагне передати набуте та успадковане від інших. Студенти ніби бачили за його плечима Леся Курбаса, який давав поради, пропонував, критикував.

Більшість театрознавчих праць Михайла Верхацького присвячено творчості Леся Курбаса та його дітищу - театру «Березіль». Цій сцені Верхацький віддав майже десять років життя, тих, що саме розпочинали творчу біографію. Вона стала першою серйозною трибуною для студента Харківського музично-драматичного інституту.

По тому режисер працюватиме у харківських театрах «Нова культура» (1928), ТЮГ (1932 - 1935). 1936 року повезе своє мистецтво до Узбекистану. З часом організує й очолить там Ташкентський театр. А 1952-го його шлях назавжди заверне до Києва.

Увесь цей час митець творив, не покладаючи рук. Виводив на сцену героїв І. Карпенка-Карого, О. Пушкіна, М. Куліша... «Безталанна» (1935), «Камінний гість» (1958), «Маклена Граса» (1963)... До того ж викладав, ліпив майбутніх зірок сцени. Багато з його учнів стали театральними педагогами.

Михайло Верхацький зумів не втратити кінець тієї ниточки, що йому передав Лесь Курбас. Вона тягнеться далі, від покоління до покоління. І театральне мистецтво, режисерська майстерність ростуть, розвиваються, розширюють свої обрії. Завдяки талантам, великим майстрам, що не шкодують сил, віддають енергію душі і мудрість людям.