УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 62 відвідувачів

Теги
Священний Синод УПЦ українська християнська культура Доброчинність Церква і політика Ющенко забобони церква та політика монастирі та храми України Церква і влада УГКЦ церква і суспільство Археологія та реставрація секти УПЦ КП Приїзд Патріарха Кирила в Україну Голодомор милосердя розкол в Україні Католицька Церква постать у Церкві Патріарх Алексій II діаспора Митрополит Володимир (Сабодан) Президент Віктор Ющенко Вселенський Патріархат шляхи єднання автокефалія конфлікти педагогіка іконопис вибори церковна журналістика молодь Предстоятелі Помісних Церков краєзнавство Києво-Печерська Лавра Мазепа 1020-річчя Хрещення Русі Церква і медицина комуністи та Церква






Рейтинг@Mail.ru






17 травня 1904 року народився український режисер, педагог і театрознавець Михайло Полієвктович Верхацький



Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний.
Василь Сухомлинський

Повернення Лесю Курбасу його славного імені важило для Михайла Верхацького багато. Він був учнем великого режисера, драматурга, педагога, основоположника національного українського модерного театру ХХ століття. У словах «це від мого вчителя», «так робив мій учитель» - справжня вдячність, повага, пам'ять. Саме Курбас допоміг відкрити молодому режисеру усі його творчі грані, дав основу майстерності, з якої можна було черпати і черпати протягом усього життя.

Пізніше Михайло Полієвктович і сам став наставником для наступного покоління людей театру. Серед його учнів - В. Баєнко, Н. Наум, В. Пазенко, В. Розстальний, М. Сльозка, В. Попудренко та ін. Їхні спогади про Верхацького-педагога - теплі. Він був професіоналом, що досконало знає предмет, вміє розчинитися в потребах аудиторії, прагне передати набуте та успадковане від інших. Студенти ніби бачили за його плечима Леся Курбаса, який давав поради, пропонував, критикував.

Більшість театрознавчих праць Михайла Верхацького присвячено творчості Леся Курбаса та його дітищу - театру «Березіль». Цій сцені Верхацький віддав майже десять років життя, тих, що саме розпочинали творчу біографію. Вона стала першою серйозною трибуною для студента Харківського музично-драматичного інституту.

По тому режисер працюватиме у харківських театрах «Нова культура» (1928), ТЮГ (1932 - 1935). 1936 року повезе своє мистецтво до Узбекистану. З часом організує й очолить там Ташкентський театр. А 1952-го його шлях назавжди заверне до Києва.

Увесь цей час митець творив, не покладаючи рук. Виводив на сцену героїв І. Карпенка-Карого, О. Пушкіна, М. Куліша... «Безталанна» (1935), «Камінний гість» (1958), «Маклена Граса» (1963)... До того ж викладав, ліпив майбутніх зірок сцени. Багато з його учнів стали театральними педагогами.

Михайло Верхацький зумів не втратити кінець тієї ниточки, що йому передав Лесь Курбас. Вона тягнеться далі, від покоління до покоління. І театральне мистецтво, режисерська майстерність ростуть, розвиваються, розширюють свої обрії. Завдяки талантам, великим майстрам, що не шкодують сил, віддають енергію душі і мудрість людям.