УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 105 відвідувачів

Теги
церква та політика Церква і політика Археологія та реставрація Ющенко Патріарх Алексій II іконопис забобони Голодомор Церква і медицина Митрополит Володимир (Сабодан) шляхи єднання українська християнська культура автокефалія діаспора Доброчинність Вселенський Патріархат Приїзд Патріарха Кирила в Україну секти комуністи та Церква постать у Церкві УПЦ КП конфлікти милосердя молодь монастирі та храми України 1020-річчя Хрещення Русі УГКЦ педагогіка церква і суспільство Церква і влада Священний Синод УПЦ краєзнавство церковна журналістика Києво-Печерська Лавра вибори розкол в Україні Католицька Церква Предстоятелі Помісних Церков Президент Віктор Ющенко Мазепа






Рейтинг@Mail.ru






20 травня 1963 року померла письменниця Марійка Підгірянка



«... своїми талановитими творами Ви зробили багато доброго народові, і від народу Вам подяка і честь...»
Павло Тичина

Цього дня 1963 року відійшла у вічність Марія Омелянівна Ленерт-Домбровська - Марійка Підгірянка... під таким лагідним літературним псевдонімом, що звучить у чомусь по-дитячому і водночас з мелодійною поетичністю, увійшла вона народною вчителькою до історії письменства. На літературній ниві її знають як поетесу, прозаїка, пісняра, казкаря, драматурга, перекладача; в громадському житті - як вчительку, члена галицьких товариств «Просвіта» і «Союзу Українок».

Її зоря засвітилася на блакитному небі України, над Карпатськими горами у селі Білі Ослави Івано-Франківської області. Змалку вона бігала у сусіднє село до свого дідуся - священика Миколи Волошина, який навчив її читати й писати не тільки українською, але й кількома іноземними мовами.

Марійка мріяла стати вчителькою. Самотужки ця наполеглива гуцулка здолала освітні щаблі. В Коломиї вона склала екстерном іспити за восьмикласну жіночу школу, а у Львові - за жіночу вчительську семінарію.
Школу і дітей вона любила над усе, їм присвятила своє життя - понад сорок років пропрацювала Марія Омелянівна на ниві народної освіти. У вільні від праці хвилини записувала дитячий фольклор, спостерігала за природою. І творила свої легкі, щирі, музикою сповнені співанки, вірші, оповідання, п'єси та ігри, перекладала з чеської і польської мов.

Свої перші вірші Марійка потай від усіх почала складати ще в 13 років. Тоді й обрала собі літературний псевдонім «Марійка Підгірянка» - у знак любові та пошани до рідного прикарпатського краю. В одному з листів вона пише про себе: «Я не думала ніколи, що колись буду «друкована», - я самоук, несміле дитя Підгір'я. Списувала, що мені старі ліси розказували, та не знаю, чи зрозуміла добре смерекову мову. Почала я писати дуже рано, десь вже в 13 або 14 році життя, а писала, бо чула душевну потребу вилити на папір ті враження, якими напувала мене краса природи»...

Усе життя Марійка Підгірянка наполегливо творила літературу для дітей. Її твори - це своєрідна материнська енциклопедія, де продемонстровано блискуче знання життя дітвори. Не одне покоління виховувалось на її цілющій поезії. Вона вміла пройнятися особливостями дитячого світосприймання і знаходила цікаву форму розповіді, привчаючи маленького читача уважно вдивлятися у навколишній світ, прислухатися до чарівного багатоголосого оркестру природи, постійно відкриваючи те, що довелося пережити, відчути, пізнати світ любові, правди і добра.

З-під її пера виходять такі чудові поетичні твори, як авторська збірка віршів «Відгуки душі», поема «Мати-страдниця», п'єса «Ганнуся», вірші та казки для дітей «Безконечні казочки», «Лисиччина штука», «Осіння казка», «Киці дім», «Про кота Воркота», цикл «Відгадай», «Мої пісні». У Коломиї друкується її оповідання «Марійчин Великдень» - прототипом якого, певне, була одна з її учениць та Антонівська церква Святого Димитрія. В останні роки її життя в журналах для дітей публікуються її вірші «Грай, бджілко», «Ростіть великі», «Ранкові зустрічі». Цілу низку її віршів було покладено на музику. Добре володіючи іноземними мовами - німецькою, чеською та польською, вона успішно займалася і перекладацькою діяльністю.

У народі кажуть, що гірська земля хліба не родить, а загартовує справжні людські таланти. І справді, поезія Марійки Підгірянки - як кришталева вода з гірського джерела, що втамовує спрагу дітям і дорослим.