УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 59 відвідувачів

Теги
милосердя Вселенський Патріархат секти 1020-річчя Хрещення Русі Археологія та реставрація церква та політика Предстоятелі Помісних Церков церковна журналістика церква і суспільство Приїзд Патріарха Кирила в Україну педагогіка Голодомор постать у Церкві монастирі та храми України Києво-Печерська Лавра забобони Президент Віктор Ющенко Католицька Церква молодь Доброчинність УГКЦ діаспора Патріарх Алексій II Церква і влада розкол в Україні автокефалія Мазепа вибори Церква і медицина Церква і політика Митрополит Володимир (Сабодан) шляхи єднання комуністи та Церква краєзнавство Священний Синод УПЦ українська християнська культура конфлікти іконопис УПЦ КП Ющенко






Рейтинг@Mail.ru






22 травня – день перепоховання Тараса Шевченка в Україні на Чернечій горі



Свою Україну любіть,
Любіть її... во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
Тарас Шевченко

Несподівана смерть Тараса Шевченка 10 березня 1861 року вразила не лише земляків поета, а і всіх, кому дороге було його ім'я. Друзі Кобзаря зібрали кошти, щоб поховати його в Петербурзі, а потім перевезти прах поета на Україну за його «Заповітом».

13 березня відбулося поховання поета в Петербурзі на Смоленському кладовищі. М.М.Лазаревський подав клопотання про перевезення праху Тараса Шевченка на Україну, і у квітні 1861 року було одержано цей дозвіл.

П'ятдесят вісім днів знаходився прах Т.Г.Шевченка в Петербурзі, а 8 травня 1861 року домовину з прахом Шевченка було викопано, перенесено через увесь Петербург до Московського (Миколаївського) вокзалу. Так починався останній шлях Кобзаря... Потім була Москва.

Був на цьому сумному шляху і Київ. З Тарасом прощалися студенти, поети, усі кияни... Була навіть думка, яку підтримували і родичі поета, поховати Т.Шевченка у Києві. Та Г. Честахівський відстоював думку про поховання Кобзаря в Каневі, бо ще за життя він мріяв завжди про Канів: «тихе пристанище і спокій знайдеш коло Канева».

20 травня 1861 року на пароплаві «Кременчук» з Києва понесли хвилі дніпровські прах Тараса до Канева. Дві доби домовина знаходилась в Успенському соборі, а 22 травня було відслужено в церкві панахиду, і прах Тараса Шевченка несли на Чернечу гору. «Винесли гроб, поклали на козацький віз, накрили червоною китайкою. Замість волів впрягся люд хрещений, і повезли діти свого батька, що повернувся з далекого краю до свого дому» - згадував Г. Честахівський. Туди ж перенесли дерев'яний хрест, який був встановлений на могилі. Чернеча гора ніколи не бачила такого людського потоку, що зібрався тут, щоб востаннє віддати свою шану Кобзареві.
З того часу височить над Дніпром могила поета.