УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 79 відвідувачів

Теги
Церква і політика шляхи єднання милосердя краєзнавство Священний Синод УПЦ церковна журналістика забобони Католицька Церква Археологія та реставрація українська християнська культура конфлікти Предстоятелі Помісних Церков іконопис комуністи та Церква секти автокефалія педагогіка Митрополит Володимир (Сабодан) Мазепа Голодомор діаспора церква і суспільство Доброчинність УГКЦ постать у Церкві розкол в Україні УПЦ КП Патріарх Алексій II Вселенський Патріархат Києво-Печерська Лавра молодь Церква і влада Приїзд Патріарха Кирила в Україну монастирі та храми України 1020-річчя Хрещення Русі Церква і медицина церква та політика Президент Віктор Ющенко вибори Ющенко






Рейтинг@Mail.ru






22 травня – день пам’яті преподобного Шіо Мгвімського



Праведники піднімуться на духовні ступені, щоб стати братами і сродниками вишніх, тому що вони не ходили шляхами плоті, але й у плоті були духовними.
Преподобний Єфрем Сирін

Сьогодні Православна Церква прославляє преподобного Шіо, засновника Шіо-Мгвімського монастиря в ущелині гори. Народився преподобний Шіо Мгвімський в Сірійській країні, в місті Антіохії в благочестивій родині. Під керівництвом своїх батьків святий Шіо постійно читав Священне Писання і прагнув вивчити його напам'ять. Уже в шістнадцять років він так добре розумів і тлумачив слово Боже, що багато хто дивувався його незвичайному розуму.

У той час поблизу Антіохії в безлюдній пустелі поселився великий сірійський подвижник Іоанн Зедазнійський зі своїми учнями. До нього і прийшов двадцятирічний Шіо у пошуках духовного наставника. Таємно він пішов від своїх батьків і, припавши до ніг великого отця східного чернецтва, просив прийняти його в число своїх учнів. «Сину мій, блаженний ти, бо будеш ти великим перед Богом, - сказав йому святий Іоанн, - блаженний і я, тому що назвуся отцем такого отця отців».

Прийнявши постриг рук отця Іоанна, Шіо проводив життя суворо подвижницьке. І коли святий Іоанн за велінням Божим вирушив до Іверії (Грузії), щоб затвердити у вірі грузинів, то в числі 12 учнів, вказаних святому Іоанну Самим Богом, був і святий Шіо.

У Іверії святі отці перший час перебували всі разом у молитві, богомисленні та суворих подвигах, служачи Богу і людям. Але через два роки у видінні святому Іоанну явилася Пресвята Богородиця разом з рівноапостольною Ніною. Вони звеліли всім 12 учням святого Іоанна відправитися у різні кінці Іверії для апостольського подвигу.

Святий Шіо вирушив один, як великий хранитель безмовності. Прийшовши в одне пустинне місце на березі ріки Кури, він знайшов собі тісну печеру і в ній поселився. Без їжі та води він провів 40 днів у постійній молитві. На сороковий день диявол, побачивши такий подвиг святого, з люттю озброївся на нього. Не було такої язви, якою він не намагався б вразити його, але всі старання біса були марні. Святий Шіо, покладаючи надію на Спасителя, був непохитним. Тоді безліч бісів з жахливим шумом і криком обрушилися на святого, намагаючись уразити його раз і назавжди, але блаженний Шіо продовжував свою молитву. Тоді біси сказали йому: «Гордий чернече, князь наш, який зайнятий тепер вбивством Іоанна, завтра прийде і погубить тебе». Усю ніч святий Шіо провів у молитві. А вранці він побачив біля входу до печери Заступницю всіх християн - Пресвяту Діву, зі святим Іоанном Хрестителем, покровителем пустинножителів, і безліччю небожителів. Пресвята Діва втішила подвижника і поклала йому в руку щось схоже на хліб. Коли Шіо за велінням Богородиці з'їв це, то вуста його наповнилися незвичайної солодкості. З тих пір він ніколи не відчував голоду. Господь живив його, як пророка Ілію в пустелі, посилаючи щодня з голубом небесний хліб.

Незабаром почала збиратися братія. Число ченців все росло, але не було храму для здійснення служби. І преподобний Шіо, за проханням братії, вирішив будувати церкву. Щоб дізнатися, де Богу завгодно спорудити храм в славу Його імені, святий узяв запалене вугілля і ладан, поклав їх на долоню і став на молитву. Незабаром дим від ладану, подібно стовпу, піднявся високо і пішов до ущелини, де стояли келії ченців, і там зупинився. Переконавшись, що саме на тому місці повинен бути збудований храм, преподобний узявся за роботу, і скоро була освячена соборна церква на честь Живоначальної Трійці, Пресвятої Богородиці і святого Іоанна Хрестителя.

Обитель все збільшувалась. Одного разу ченці прийшли до святого Шіо зі скаргою на диких звірів, від яких нікому в тих місцях не було спокою. По молитві святого всі звірі зібралися біля його келії з похиленими головами, чекаючи його вироку над ними. Блаженний Шіо, вийшовши з печери, сказав: «Знає Христос, що у мене болить серце за вас. Але Богу бажано, щоб ця пустеля наповнилася людьми, які славитимуть Його, а тому йдіть на інше місце. Один з вас нехай залишиться тут, щоб пасти ослів моєї братії». Після слів святого всі звірі розбіглися від нього, а залишився один тільки вовк, який по слову святого почав пасти ослів, харчуючись їжею, яку їли самі ченці.
Перед своєю кончиною преподобний Шіо віддалився в печеру, в затвор, на більший подвиг. Тіло його остаточно виснажилося від великих постів і праці.

Коли настав час кончини блаженного, то Господь через ангела Свого сповістив його про день смерті. Святий Шіо, залишаючись в печері, попросив до себе ієрея зі Святими Дарами. І 22 травня, причастившись Пречистого Тіла і Животворящої Крові Христа Бога і здійнявши руки свої до неба, святий Шіо з молитвою віддав дух свій Господу.