УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 142 відвідувачів

Теги
УПЦ КП іконопис конфлікти Предстоятелі Помісних Церков забобони Церква і медицина монастирі та храми України Католицька Церква секти педагогіка Доброчинність молодь комуністи та Церква Вселенський Патріархат Президент Віктор Ющенко Голодомор діаспора шляхи єднання милосердя автокефалія українська християнська культура краєзнавство Митрополит Володимир (Сабодан) Мазепа 1020-річчя Хрещення Русі Археологія та реставрація вибори Приїзд Патріарха Кирила в Україну церковна журналістика Ющенко Києво-Печерська Лавра Патріарх Алексій II церква та політика Церква і політика Церква і влада Священний Синод УПЦ розкол в Україні постать у Церкві УГКЦ церква і суспільство






Рейтинг@Mail.ru






23 травня 1920 року помер український графік Нарбут Георгій Іванович



Ніхто не пожне твердої слави від будь-якого мистецтва, коли працюватиме без насолоди й натхнення.
Григорій Сковорода

Піти, не залишивши й сліду. Не доказати, не доспівати, піти і все. Чи гідно це митця? Має щось жити після... Нагадувати, надихати, навчати чогось, продовжуватись у комусь.

Для Георгія Нарбута то був лише початок, принаймні середина творчого шляху. Та тридцять п'ята весна провела межу, до якої він жив, трудився, плекав нові задуми. Після неї - все те, що залишилось. Ілюстрації, портрети, Академія мистецтв, ректором якої був з 1919 року, сім'я...

Коли дивишся на «Козака Мамая», «Десятинну церкву», «Диво - Софію Київську», «Запорізьку Січ» - полотна Данила Георгійовича Нарбута - віриш, що талант батька продовжився і по-своєму розвинувся у синові. Олівець, що не встиг був за короткий вік стертися в руках Георгія Івановича, заточив та вправно тримав Нарбут-молодший, провідний майстер української сценографії, народний художник України, лауреат Шевченківської премії. Особливістю його творчості є знання традицій українського народу, козацького побуту, устрою на Січі. Як і батько, усією душею любив рідну землю, у своїх роботах відтворював, беріг її минувшину.

Георгій Іванович вважав себе корінним українцем. Він народився і виріс на хуторі Нарбутівка Глухівського повіту Чернігівської губернії (нині Сумщина). Змалку вирізував витинанки, любив малювати орнаменти, квіти, копіювати літери зі старих книжок. Пізніше, уже після навчання в Петербурзі в майстерні Білібіна, у Мюнхені в студії відомого графіка Холлоші, особливо захоплюється архітектурними мотивами, давнім українським мистецтвом, геральдикою. Не раз вдивляється в картину «Козак Мамай», черпає з неї силу й багатство народного духу. На основі фольклорних засобів і виробив свій, власне «нарбутівський» стиль.

Георгія Нарбута по праву можна назвати великим українським графіком. Він одним з перших у Росії почав працювати над комплексним оформленням книги. Художник творив разом з автором видання, намагався вловити і передати настрій і зміст тексту засобами графічного мистецтва. Особливо велику роль відіграють у його ілюстраціях характерні для України барокові та класичні архітектурні елементи соборів, церков, старовинних палаців. Крім ілюстрацій, Нарбут створював шрифтові обкладинки, силуетні портрети, малював з натури пейзажі, створював алегоричні композиції, натюрморти.

У київський період творчості митець створив славнозвісну ілюстрацію до «Енеїди» Котляревського «Еней з військом», у якій в гранично лаконічній формі поєднав риси української ікони, народної картини та монументального малярства. У цій роботі виявилася засадна риса стилю майстра - глибоке творче переосмислення поеми засобами образотворчого мистецтва.

На обкладинках журналів «Мистецтво», «Зоря», «Сонце труда», у збірці віршів свого брата Володимира Георгій Нарбут малює постаті козаків-бандуристів, стилізовані квіти, деталі українського народного орнаменту й об'єднує їх чіткою графічною логікою в єдине гармонійне ціле. Визначним досягненням Нарбута і всієї української графіки є його «Українська абетка».

Творчість Георгія Івановича, який прожив коротке, але яскраве життя, стоїть в одному ряду з творчістю тих митців, що в час національного відродження 20-х років розбудовували українську культуру. Його твори експонувалися на міжнародних виставках у Римі й Лейпцигу, Брюсселі й Празі, Берліні й Петербурзі. Нарбут став для багатьох поколінь українських графіків орієнтиром і духовним наставником у виробленні свого стилю. Пішов за ним мистецькими стежками і син, Данило Георгійович.