УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 45 відвідувачів

Теги
вибори церква та політика Митрополит Володимир (Сабодан) молодь Церква і політика УГКЦ забобони іконопис Приїзд Патріарха Кирила в Україну Священний Синод УПЦ Вселенський Патріархат Патріарх Алексій II діаспора комуністи та Церква Предстоятелі Помісних Церков Церква і медицина Голодомор автокефалія Доброчинність розкол в Україні милосердя шляхи єднання УПЦ КП Києво-Печерська Лавра Церква і влада секти монастирі та храми України українська християнська культура церковна журналістика конфлікти Археологія та реставрація 1020-річчя Хрещення Русі постать у Церкві Католицька Церква церква і суспільство Мазепа Ющенко Президент Віктор Ющенко педагогіка краєзнавство






Рейтинг@Mail.ru






23 травня 1920 року помер український графік Нарбут Георгій Іванович



Ніхто не пожне твердої слави від будь-якого мистецтва, коли працюватиме без насолоди й натхнення.
Григорій Сковорода

Піти, не залишивши й сліду. Не доказати, не доспівати, піти і все. Чи гідно це митця? Має щось жити після... Нагадувати, надихати, навчати чогось, продовжуватись у комусь.

Для Георгія Нарбута то був лише початок, принаймні середина творчого шляху. Та тридцять п'ята весна провела межу, до якої він жив, трудився, плекав нові задуми. Після неї - все те, що залишилось. Ілюстрації, портрети, Академія мистецтв, ректором якої був з 1919 року, сім'я...

Коли дивишся на «Козака Мамая», «Десятинну церкву», «Диво - Софію Київську», «Запорізьку Січ» - полотна Данила Георгійовича Нарбута - віриш, що талант батька продовжився і по-своєму розвинувся у синові. Олівець, що не встиг був за короткий вік стертися в руках Георгія Івановича, заточив та вправно тримав Нарбут-молодший, провідний майстер української сценографії, народний художник України, лауреат Шевченківської премії. Особливістю його творчості є знання традицій українського народу, козацького побуту, устрою на Січі. Як і батько, усією душею любив рідну землю, у своїх роботах відтворював, беріг її минувшину.

Георгій Іванович вважав себе корінним українцем. Він народився і виріс на хуторі Нарбутівка Глухівського повіту Чернігівської губернії (нині Сумщина). Змалку вирізував витинанки, любив малювати орнаменти, квіти, копіювати літери зі старих книжок. Пізніше, уже після навчання в Петербурзі в майстерні Білібіна, у Мюнхені в студії відомого графіка Холлоші, особливо захоплюється архітектурними мотивами, давнім українським мистецтвом, геральдикою. Не раз вдивляється в картину «Козак Мамай», черпає з неї силу й багатство народного духу. На основі фольклорних засобів і виробив свій, власне «нарбутівський» стиль.

Георгія Нарбута по праву можна назвати великим українським графіком. Він одним з перших у Росії почав працювати над комплексним оформленням книги. Художник творив разом з автором видання, намагався вловити і передати настрій і зміст тексту засобами графічного мистецтва. Особливо велику роль відіграють у його ілюстраціях характерні для України барокові та класичні архітектурні елементи соборів, церков, старовинних палаців. Крім ілюстрацій, Нарбут створював шрифтові обкладинки, силуетні портрети, малював з натури пейзажі, створював алегоричні композиції, натюрморти.

У київський період творчості митець створив славнозвісну ілюстрацію до «Енеїди» Котляревського «Еней з військом», у якій в гранично лаконічній формі поєднав риси української ікони, народної картини та монументального малярства. У цій роботі виявилася засадна риса стилю майстра - глибоке творче переосмислення поеми засобами образотворчого мистецтва.

На обкладинках журналів «Мистецтво», «Зоря», «Сонце труда», у збірці віршів свого брата Володимира Георгій Нарбут малює постаті козаків-бандуристів, стилізовані квіти, деталі українського народного орнаменту й об'єднує їх чіткою графічною логікою в єдине гармонійне ціле. Визначним досягненням Нарбута і всієї української графіки є його «Українська абетка».

Творчість Георгія Івановича, який прожив коротке, але яскраве життя, стоїть в одному ряду з творчістю тих митців, що в час національного відродження 20-х років розбудовували українську культуру. Його твори експонувалися на міжнародних виставках у Римі й Лейпцигу, Брюсселі й Празі, Берліні й Петербурзі. Нарбут став для багатьох поколінь українських графіків орієнтиром і духовним наставником у виробленні свого стилю. Пішов за ним мистецькими стежками і син, Данило Георгійович.