УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 45 відвідувачів

Теги
іконопис церква та політика педагогіка Ющенко Мазепа 1020-річчя Хрещення Русі милосердя забобони краєзнавство комуністи та Церква Голодомор автокефалія шляхи єднання Предстоятелі Помісних Церков Католицька Церква Патріарх Алексій II конфлікти секти постать у Церкві Приїзд Патріарха Кирила в Україну Києво-Печерська Лавра діаспора вибори Церква і політика Президент Віктор Ющенко УГКЦ Доброчинність Вселенський Патріархат українська християнська культура Церква і медицина розкол в Україні церква і суспільство Священний Синод УПЦ монастирі та храми України УПЦ КП Митрополит Володимир (Сабодан) Археологія та реставрація церковна журналістика молодь Церква і влада






Рейтинг@Mail.ru






25 травня 1849 року народився український письменник Панас Мирний



Мова - жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування.
Панас Мирний

Його твори визначили новий етап розвитку української класичної прози. Учень Шевченка та провідних російських літераторів, письменник, що підписувався псевдонімом Мирний. Олесь Гончар назвав його «першим симфоністом української прози».

Народився Панас Мирний (Панас Якович Рудченко) 1849 року в Миргороді на мальовничій Полтавщині. Його батько був бухгалтером повітового казначейства. Чиновницьку участь передав і синові. На чотирнадцятому році життя Панас припиняє офіційну науку й починає працювати канцеляристом. Гадяч, Прилуки, Миргород... З 1871 року і до останніх своїх днів він живе в Полтаві, маючи «кусок хліба і чисте сумління перед народом».

У щоденнику за 1870 рік Панас Мирний називає свою працю днями «тяжких незбувшихся надій». Він вважав, що трудиться не на тій ниві, прагнув усього себе віддати народові, його нуждам. «Ну, що з того, що шістнадцять мені вже минуло?» - такий початок одного з ранніх віршів Мирного. Мовляв, прожито чимало, а нічого ще не зроблено.

Жадібний до знань юнак самотужки вчить французьку, багато читає з української, російської і світової літератур, збирає фольклор, робить перші спроби пера. Панас Мирний бере участь і в громадському житті. Довгі роки він був організатором шевченківських вечорів, постійно допомагав місцевому театру, разом з В. Г. Короленком ініціював спорудження в Полтаві пам'ятника І. Котляревському.

Найважливішою працею Панас Мирний вважав літературну, якій він віддавав майже весь вільний від служби час. Головною метою митця було творити для народу. Він ставить собі запитання: «Чого і зачим я турбуюсь? Хочеться мені слави запобігти в письменстві?» І відповідає: «Вся моя слава - Україна, якби я їй добра хоч на мачину зробив, то б мені і була слава, я більшої не хочу». Панас Мирний був людиною виняткової скромності, вважав, що треба дбати не за популярність своєї особи, а за працю на користь народові. Незадовго до смерті в листі до знайомого І. Зубковського він просить не розкривати його псевдонім: «Хотя многие мои знакомые знают, кто такой Панас Мирный, но я за жизни своей не хотел бы рекламировать своей фамилии, серьезно считая себя недостойным тех прославлений, какие создались вокруг имени Мирного».

Невипадково першим опублікованим твором Мирного був вірш «Україна». Він глибоко шанував, старанно плекав мову рідного народу, його традиції. Письменник переклав українською шедевр писемної культури Київської Русі «Слово о полку Ігоревім» (під назвою «Дума про військо Ігореве»), переспівував і перекладав багатьох митців світу.

Одним із джерел формування естетичних поглядів письменника був фольклор, який він збирав протягом усього життя. Цей неоціненний скарб став органічним складником багатьох його творів. Народнопоетичні мотиви і образи знаходимо у «Лимерівні», «Казці про Правду і Кривду».

Величезний вплив на погляди Панаса Мирного мала творчість Тараса Шевченка. У спадщині письменника є висловлювання про Кобзаря, занесені у щоденник, присвячені йому вірші й статті, оповідання «Пригода з Кобзарем». Свою любов до рідної землі Панас Мирний звіряв за Шевченком.

Письменник підтримував тісні зв'язки з багатьма діячами української культури - Лисенком, Старицьким, Карпенком-Карим, Кропивницьким, Коцюбинським, Лесею Українкою, Заньковецькою...

В українську літературу Панас Мирний увійшов як новатор-творець соціально-психологічної повісті та соціально-психологічного роману. «Лихі люди», «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» та «Повія» відкрили особисту сторінку митця в історії вітчизняної прози.