УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 86 відвідувачів

Теги
Церква і влада Церква і медицина Вселенський Патріархат Мазепа молодь постать у Церкві церква та політика діаспора Патріарх Алексій II конфлікти краєзнавство Голодомор Києво-Печерська Лавра 1020-річчя Хрещення Русі Католицька Церква розкол в Україні педагогіка вибори Приїзд Патріарха Кирила в Україну Предстоятелі Помісних Церков Митрополит Володимир (Сабодан) автокефалія Президент Віктор Ющенко комуністи та Церква церковна журналістика Археологія та реставрація Церква і політика Священний Синод УПЦ УПЦ КП Ющенко Доброчинність забобони милосердя українська християнська культура УГКЦ шляхи єднання монастирі та храми України церква і суспільство секти іконопис






Рейтинг@Mail.ru






26 травня – день пам’яті мученика Олександра Римського



Чи може бути щось величніше і прекрасніше, як, знаходячись під мечами, сповідувати Господа.
Святитель Кіпріан Карфагенський

Сьогодні день пам'яті святого мученика Олександра, який постраждав за Христа на початку IV століття. Він був військовим і служив у полку трибуна Тиверіана в Римі. Йому було 18 років, коли римської імператор Максиміан Геркул видав наказ, щоб всі громадяни у визначений день з'явилися в заміський храм Зевса для принесення жертви.

Трибун Тиверіан зібрав своїх воїнів і наказав їм йти на це святкування, але Олександр, який з дитинства виховувався у Христовій вірі, відмовився. Тиверіан, боячись за себе, доніс імператору, що в його полку є християнин. Імператор відразу ж звелів привести до нього Олександра.

У цей час Олександр відпочивав. Йому явився Ангел, що сповістив хлопцеві про мученицький подвиг та пообіцяв невідступно перебувати з ним увесь час. Олександр вийшов назустріч до воїнів, які прийшли за ним; обличчя його світилося таким світлом, що воїни, поглянувши на нього, впали на землю. Святий підбадьорив їх і просив виконати даний їм наказ.

З'явившись перед Максиміаном, святий Олександр сміливо сповідав свою віру в Христа і відмовився кланятися ідолам. Імператор пробував умовити хлопця, обіцяючи почесті, але Олександр залишився твердим у своєму сповіданні, і додав, що не боїться він ні імператора, ні його погроз Тоді Максиміан віддав святого трибуну Тиверіана, і звелів трибуну йти у Фракію для катування християн. Мученика, скутого ланцюгами, повели у Фракію.
У цей час Ангел Господній сповістив матір святого Олександра Пименію про мученицький подвиг її сина. Вона знайшла свого сина в місті Катаргені, де він з'явився на суд перед Тиверіаном і знову твердо сповідував себе християнином. Його катували на очах у матері, а потім зв'язаного повели далі за колісницею. Воїни дивувалися стійкості святого мученика і говорили один одному: «Великий Бог християнський!».

Мученику кілька разів являвся Ангел, укріплюючи його сили. У місті Філіппополі Тиверіан влаштував черговий суд над святим Олександром. На цьому суді Олександр залишився також непохитним. Святий мученик неодноразово піддавався жорстоким катуванням, але, укріплюваний Богом, переніс всі муки і сам підкріпив воїнів. Дорогою, під час зупинки, він вимолив у Господа для них, що знемагали від спраги, джерело води. Святий мученик молився під деревом про зміцнення його в стражданнях, плоди і листя цього дерева одержали цілющу силу.

Тиверіан виніс святому смертний вирок. Перед смертю святий мученик дякував Господові за те, що Господь дав йому сили перенести всі катування і прийняти мученицьку кончину. Воїн, який повинен був виконати страту, просив у святого прощення і довго не наважувався підняти руку з мечем, оскільки бачив Ангелів, що прийшли за душею мученика. По молитві святого Ангели стали невидимі кату, і лише тоді він виконав вирок.

Тіло святого кинули в річку, але його витягнули з води чотири пси і нікого не підпускали до тих пір, поки не прийшла мати святого Олександра Пименія. Вона взяла останки свого сина-мученика і поховала їх з честю поблизу річки Єригони. Біля могили святого Олександра відразу почали відбуватися дива та зцілення. У часи царювання Костянтина християни на тому місці збудували церкву.