УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 123 відвідувачів

Теги
Церква і політика вибори Археологія та реставрація УГКЦ Вселенський Патріархат Ющенко милосердя комуністи та Церква Церква і влада Церква і медицина Голодомор Києво-Печерська Лавра монастирі та храми України розкол в Україні діаспора секти автокефалія Митрополит Володимир (Сабодан) церковна журналістика 1020-річчя Хрещення Русі Католицька Церква педагогіка Доброчинність шляхи єднання Священний Синод УПЦ забобони Патріарх Алексій II конфлікти Предстоятелі Помісних Церков УПЦ КП Президент Віктор Ющенко церква і суспільство молодь Мазепа краєзнавство церква та політика українська християнська культура іконопис Приїзд Патріарха Кирила в Україну постать у Церкві






Рейтинг@Mail.ru






2 червня 1845 року народився художник Юстин Пігуляк



Мистецтво справжнє, коли народ говорить устами художника.
Іван Нечуй-Левицький

Перша половина XIX століття подарувала Україні талановитого майстра пензля Юстина Пігуляка. Приятель Ю. Федьковича, О. Кобилянської, Є. Ярошинської, Сидора і Григорія Воробкевичів... Сучасники згадують його як людину щирої чуйної вдачі, великим життєлюбом і оптимістом, наділеним м'яким гумором.

Народився майбутній художник на Буковині, у селі Нові Мамаївці Кіцманського району, в родині сільського дяка. Був здібним учнем. За порадою вчителя батько віддав його на навчання до Чернівецької гімназії, де хлопець проявив великий талант до малювання. Тож далі шлях повів Юстина до Віденської художньої академії. Його дипломна робота - копія "Трьох грацій" Рубенса - дістала найвищу оцінку віденських мистецтвознавців, які твердили, що технічним виконанням вона мало чим поступається оригіналу.

Після закінчення Академії 1874 року Юстин Пігуляк повернувся до Чернівців, де одержав посаду вчителя малювання у вищій реальній школі з німецькою мовою викладання. Тут він працював аж до 1906 року, доки не вийшов на пенсію. Його учні згадували, що вчитель ставився до них з особливою теплотою і навіть на уроках розмовляв з ними українською.

Проявом справжньої натхненної творчості, високої майстерності Юстина Пігуляка було портретування. Його знали як майстра реалістичного портрета не тільки на батьківщині, а й поза її межами - в Австрії, Угорщині, Румунії, Польщі й Канаді. Художникові доводилося писати переважно портрети багатих іноземців, та не оминав і своїх земляків, відомих українських діячів. Невеликі за розмірами й негучні за колоритом портрети Ю. Федьковича, О. Кобилянської, Т. Шевченка, Б. Хмельницького. Портретованим притаманна глибока внутрішня зосередженість, хоча митець досить стриманий у відтворенні емоційних відтінків, настроїв.

Особливо цінним є портрет Ольги Кобилянської. На бажання самої письменниці Пігуляк зобразив її у домашній обстановці. Обіч неї столик з квітами і книгою. До блузки на грудях пришпилена маленька китиця польових квітів - романців.

У багатьох своїх творах Юстин Пігуляк зображує представників буковинського села ("Буковинка", "Жінка з тайстрою", "На перелазі", "Дуби" та ін.). Тісний зв'язок з народним мистецтвом у трактуванні образів цих творів, у техніці живопису, що нагадує вишивання бісером, та в ясному колориті, властивому буковинським настінним розписам.

У творах, виконаних за мотивами поезій Шевченка, Пігуляк відтворює важку долю української жінки ("Хустина", "Ой одна я, одна", "Калина", "Наймичка", "Нащо мені чорні брови").
Художник не жив, а розмальовував своє життя різними фарбами. Залишав для майбутнього клаптики зі своєї сучасності, образи письменників, громадських діячів, простих працьовитих людей. Творив і залишав добрий слід, що не зітреться віками.