УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 70 відвідувачів

Теги
автокефалія Церква і політика діаспора церква та політика церква і суспільство вибори церковна журналістика молодь комуністи та Церква конфлікти Священний Синод УПЦ постать у Церкві Голодомор Києво-Печерська Лавра Приїзд Патріарха Кирила в Україну Вселенський Патріархат УГКЦ Ющенко монастирі та храми України забобони Президент Віктор Ющенко Католицька Церква Археологія та реставрація УПЦ КП Церква і медицина педагогіка Мазепа українська християнська культура Доброчинність милосердя іконопис Патріарх Алексій II розкол в Україні Церква і влада Митрополит Володимир (Сабодан) Предстоятелі Помісних Церков секти шляхи єднання 1020-річчя Хрещення Русі краєзнавство






Рейтинг@Mail.ru






5 червня 1956 року помер український історик Борис Крупницький



Зберігай в пам'яті імена великих людей, і наслідуй їх прикладу.
Олександр Суворов

Ім'я визначного українського історика Бориса Крупницького в Україні мало відоме широкому читацькому загалові. Науковий талант цього дослідника українського середньовіччя, яскравого представника так званої державницької школи у вітчизняній історіографії розквітнув на чужині, за тисячі кілометрів від його рідної Наддніпрянщини, після вимушеної еміграції. Лише окремі дослідження Крупницького побачили світ на західноукраїнських землях у записках Наукового товариства їм. Т. Шевченка. Більшість же його наукових праць вийшла друком у Варшаві, Празі, Берліні, Лейпцігу та інших європейських українознавчих центрах.

Народився Крупницький на Київщині в багатодітній сім'ї сільського псаломщика. Борис навчався в черкаській гімназії, а з 1913 року - на історико-філологічному факультеті Київського університету святого Володимира. У цей час він знайомиться з новітніми досягненнями гуманітарної науки, вагомим доробком цілої плеяди визначних учених, що тоді працювали в Києві, слухає лекції відомих науковців. В університеті, де панувала атмосфера творчого пошуку, Крупницький поринає в науково-дослідницьку роботу, а з 1914 року бере активну участь в діяльності історико-етнографічного гуртка.

Однак руйнівний смерч світової війни, що вибухнула у Європі 1914 pоку, невдовзі змусив Крупницького залишити студентську аудиторію. Трагічні фронтові місяці та роки ще довго, до кінця життя, озиватимуться в його тілі гострим болем від уламка ворожої міни.

Жадобу знань почасти йому вдалося втамувати після повернення у 1918 році в Київський університет. Він часто друкується, виступає з доповідями на загальних зборах інституту та семінарах. Здобувши репутацію поважного історика, посідає почесне місце в науковому світі.

Через багато років після смерті Крупницького його учень Олекса Вінтоняк згадував на сторінках журналу «Український історик», що він оповідав дуже спокійно, врівноважено, послуговуючись здебільше простими словами. Але його лекції були надзвичайно популярними й завжди збирали найбільше слухачів.

Дослідницьку й викладацьку діяльність ученого гідно оцінила наукова громадськість, обравши його професором Українського вільного університету й Богословсько-педагогічної академії, головою історичної секції Української вільної академії наук. Крупницький стає співробітником Наукового товариства імені Т. Шевченка, редактором історичного відділу Енциклопедії українознавства, а згодом - членом і науковим співробітником Науково-дослідного інституту української мартирології у Мюнхені. З 1951 року Б.Крупницький - дійсний член Міжнародної вільної академії наук у Парижі.

Незважаючи на загострення хвороби, Крупницький не полишає улюбленої справи. Тяжко хворіючи останні шість років, він опублікував близько 50 наукових і науково-популярних праць. Фізично неспроможний брати участь у конференціях та засіданнях Української вільної академії наук, він надсилав тексти своїх доповідей, які зачитував хтось із присутніх.

5 червня 1956 року Крупницького не стало. Тіло визначного українського історика знайшло вічний притулок на чужині - у Німеччині.