УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 82 відвідувачів

Теги
милосердя іконопис українська християнська культура УПЦ КП УГКЦ Приїзд Патріарха Кирила в Україну Священний Синод УПЦ автокефалія краєзнавство церква та політика Вселенський Патріархат шляхи єднання Ющенко Церква і медицина Києво-Печерська Лавра вибори розкол в Україні церковна журналістика Предстоятелі Помісних Церков забобони 1020-річчя Хрещення Русі Патріарх Алексій II Мазепа молодь Церква і політика постать у Церкві Президент Віктор Ющенко педагогіка діаспора Митрополит Володимир (Сабодан) церква і суспільство Церква і влада комуністи та Церква Католицька Церква монастирі та храми України Доброчинність конфлікти Голодомор Археологія та реставрація секти






Рейтинг@Mail.ru






7 червня 1938 року загинув Вороний Микола Кіндратович



Немає мужності другої, як не боятися життя.
Павло Тичина

В історії української культури кінця ХІХ - початку ХХ століття належне і без перебільшення значне місце посідає творчість Миколи Вороного. Він був талановитим поетом і критиком, істориком і діячем українського театру, знавцем світової драматургії, перекладачем, актором, режисером та журналістом.

Народився Микола Кіндратович Вороний у 1871 році на Лівобережній Україні, на Катеринославщині. Навчався в Харківському реальному училищі, пізніше - в Ростовському реальному училищі. Ще в шкільні роки він починає писати вірші, захоплюється творчістю Т. Шевченка, театром М. Кропивницького. За зв'язки із народниками, читання і поширення забороненої літератури його виключили з училища і він три роки перебував під наглядом поліції. Й, як наслідок, його позбавили права вступу до вищої школи, до університету, права проживати в Петербурзі та в інших університетських містах Російської Імперії.

Бажання навчатися приводить М. Вороного до Віденського університету, а згодом до Львівського, де він знайомиться з Іваном Франком. Під опікою Каменяра він займається творчою роботою, стає членом редколегії українського журналу «Життє і слово». Також він працював бібліотекарем і коректором Наукового товариства імені Шевченка, режисером у театрі «Руська бесіда». З 1897 по 1900 рік - актором трупи Кропивницького, згодом переходить до трупи Саксаганського і Садовського, які гастролюють по Україні. Та на цьому його театральні мандри не закінчуються: була ще українська трупа Ратмирової та Васильєва, а також російська Петрова-Краєвського, з якими теж працював М. Вороний, подорожуючи регіонами Росії, Бессарабії та Криму.

Його роздуми про театр, акторську, режисерську роботу - це багатопланові книги з питань мистецтвознавства, які і сьогодні можуть зацікавити дослідників історії української культури, хоч і вийшли вони понад 80 років тому: «Театральне мистецтво й український театр», «Театр і драма». Паралельно виходять у світ збірки віршів «Ліричні поезії» 1911 року і «В сяйві мрій» 1913, друкуються чимало театрознавчих, публіцистичних статей. Пізніше з-під його пера виходять переклади «Варшав'янки», «Марсельєзи», «Інтернаціоналу» та багатьох інших поезій світової літератури.

Він одним із перших вводить у лірику тему міста, переймає ряд традиційних мотивів європейської поезії, де протиставляється поетична одухотвореність і буденність, утверджує нестримне прагнення людини до краси, світла. Орієнтована передусім на читача, вихованого на кращих зразках світової літератури, поезія Вороного була, за висловом О. І. Білецького, «явище високої художньої цінності».

У 1920 році Вороний емігрував до Варшави, де наступного року видав збірку поезій «За Україну». Та невдовзі він повертається в Радянську Україну, до Львова, де викладав в українській драматичній школі при Музичному інституті імені М. Лисенка, деякий час був директором цієї школи. Вів педагогічну і театрознавчу діяльність.
Та у 1934 році письменник був репресований, йому не дозволялось жити в Києві. А 7 червня 1938 року - розстріляний...

10 листопада 1957 року Президія Кіровоградського обласного суду постанову трійки УНКВС по Одеській області стосовно М. Вороного скасувала, а справу припинила. Та лишились дати-трагедії про те, як відійшов у небуття чудовий поет і публіцист Микола Вороний.