УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 76 відвідувачів

Теги
Президент Віктор Ющенко молодь Патріарх Алексій II постать у Церкві Приїзд Патріарха Кирила в Україну 1020-річчя Хрещення Русі вибори Церква і політика розкол в Україні УГКЦ педагогіка церковна журналістика УПЦ КП секти забобони українська християнська культура Доброчинність Києво-Печерська Лавра Археологія та реставрація краєзнавство Церква і медицина Церква і влада діаспора іконопис Мазепа конфлікти Предстоятелі Помісних Церков комуністи та Церква Вселенський Патріархат Голодомор монастирі та храми України милосердя Ющенко автокефалія Митрополит Володимир (Сабодан) шляхи єднання церква та політика Священний Синод УПЦ церква і суспільство Католицька Церква






Рейтинг@Mail.ru






7 червня 1938 року загинув Вороний Микола Кіндратович



Немає мужності другої, як не боятися життя.
Павло Тичина

В історії української культури кінця ХІХ - початку ХХ століття належне і без перебільшення значне місце посідає творчість Миколи Вороного. Він був талановитим поетом і критиком, істориком і діячем українського театру, знавцем світової драматургії, перекладачем, актором, режисером та журналістом.

Народився Микола Кіндратович Вороний у 1871 році на Лівобережній Україні, на Катеринославщині. Навчався в Харківському реальному училищі, пізніше - в Ростовському реальному училищі. Ще в шкільні роки він починає писати вірші, захоплюється творчістю Т. Шевченка, театром М. Кропивницького. За зв'язки із народниками, читання і поширення забороненої літератури його виключили з училища і він три роки перебував під наглядом поліції. Й, як наслідок, його позбавили права вступу до вищої школи, до університету, права проживати в Петербурзі та в інших університетських містах Російської Імперії.

Бажання навчатися приводить М. Вороного до Віденського університету, а згодом до Львівського, де він знайомиться з Іваном Франком. Під опікою Каменяра він займається творчою роботою, стає членом редколегії українського журналу «Життє і слово». Також він працював бібліотекарем і коректором Наукового товариства імені Шевченка, режисером у театрі «Руська бесіда». З 1897 по 1900 рік - актором трупи Кропивницького, згодом переходить до трупи Саксаганського і Садовського, які гастролюють по Україні. Та на цьому його театральні мандри не закінчуються: була ще українська трупа Ратмирової та Васильєва, а також російська Петрова-Краєвського, з якими теж працював М. Вороний, подорожуючи регіонами Росії, Бессарабії та Криму.

Його роздуми про театр, акторську, режисерську роботу - це багатопланові книги з питань мистецтвознавства, які і сьогодні можуть зацікавити дослідників історії української культури, хоч і вийшли вони понад 80 років тому: «Театральне мистецтво й український театр», «Театр і драма». Паралельно виходять у світ збірки віршів «Ліричні поезії» 1911 року і «В сяйві мрій» 1913, друкуються чимало театрознавчих, публіцистичних статей. Пізніше з-під його пера виходять переклади «Варшав'янки», «Марсельєзи», «Інтернаціоналу» та багатьох інших поезій світової літератури.

Він одним із перших вводить у лірику тему міста, переймає ряд традиційних мотивів європейської поезії, де протиставляється поетична одухотвореність і буденність, утверджує нестримне прагнення людини до краси, світла. Орієнтована передусім на читача, вихованого на кращих зразках світової літератури, поезія Вороного була, за висловом О. І. Білецького, «явище високої художньої цінності».

У 1920 році Вороний емігрував до Варшави, де наступного року видав збірку поезій «За Україну». Та невдовзі він повертається в Радянську Україну, до Львова, де викладав в українській драматичній школі при Музичному інституті імені М. Лисенка, деякий час був директором цієї школи. Вів педагогічну і театрознавчу діяльність.
Та у 1934 році письменник був репресований, йому не дозволялось жити в Києві. А 7 червня 1938 року - розстріляний...

10 листопада 1957 року Президія Кіровоградського обласного суду постанову трійки УНКВС по Одеській області стосовно М. Вороного скасувала, а справу припинила. Та лишились дати-трагедії про те, як відійшов у небуття чудовий поет і публіцист Микола Вороний.