УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 42 відвідувачів

Теги
Церква і влада секти Церква і політика Предстоятелі Помісних Церков вибори Археологія та реставрація Митрополит Володимир (Сабодан) Ющенко Священний Синод УПЦ Приїзд Патріарха Кирила в Україну краєзнавство Києво-Печерська Лавра Вселенський Патріархат УГКЦ іконопис Патріарх Алексій II автокефалія розкол в Україні монастирі та храми України Католицька Церква Мазепа УПЦ КП Голодомор Церква і медицина 1020-річчя Хрещення Русі комуністи та Церква діаспора церква та політика українська християнська культура конфлікти Президент Віктор Ющенко постать у Церкві шляхи єднання церковна журналістика забобони милосердя Доброчинність педагогіка молодь церква і суспільство






Рейтинг@Mail.ru






7 червня – день пам’яті святителя Інокентія, архієпископа Херсонського та Таврійського



Слово моє і проповідь моя не в людській премудрості словесній...
Святитель Інокентій, архієпископ Херсонський та Таврійський

Сьогодні день пам'яті святителя Інокентія, архієпископа Херсонського та Таврійського. Його порівнюють з великими ораторами давнини - трьома вселенськими святителями - Василієм Великим, Іоанном Златоустом і Григорієм Богословом. Він був першим церковним оратором, який говорив з кафедри літературною мовою, доступною слухачеві...

У грудні 1800 року у старій частині міста Єльця Орловської губернії біля берегів невеликої річки Єльник у будинку священика Олексія Борисова народилася дитина. У перший же день свого життя у святому хрещенні хлопчик одержав ім'я Іоанн. З дитинства виявився у ньому Божий дар слова, виховувалися і умножалися такі чесноти, як молитва і безперестанна духовна бадьорість. Батьки заклали в ньому моральні принципи і виробили характер «не піддатний приступам смутку та печалі».

Навчаючись у Воронезькій семінарії та Київській духовній академії, Іоанн продовжував розвивати свої природні таланти. Його помітили і пророчили бути світилом богословської науки.
Духовно-педагогічна служба Іоанна почалася з посади інспектора і викладача церковної історії та грецької мови в Санкт-Петербурзькій духовній семінарії та продовжилась, після прийняття схими та імені Інокентія, в Санкт-Петербурзькій Духовній Академії й у Київській Духовній Академії на посаді ректора. Він активно займається теологією, богослов'ям, пише проповіді, науково-літературні твори, які видає в академічному журналі «Христіанское чтеніе».

Популярність молодого професора (в 26 років Інокентій став професором богословських наук з возведенням у сан архімандрита) вийшла за межі академії. Він проповідує в Лаврі і Казанському соборі, і слава про «нового Златоуста з духовної академії» обійшла весь Петербург. У своїх лекціях і літературних працях він ввів абсолютно новий метод для свого часу - це історичний метод та історико-порівняльний метод, коли богослов'я підтверджувалось посиланнями на історичні факти і явища. Десятилітнє ректорство Інокентія Херсонського в рідній йому Київській академії вважається кращим часом академії і називається Інокентіївським періодом.

Предметом лекції самого Інокентія в Києві залишалось богослов'я. Найбільша його заслуга як ректора полягала в тому, що він змінив спосіб викладання. До тих пір в академії все викладалось на мертвій латинській мові. Інокентій розпорядився викладати мовою російською.

У 1847 році Інокентій Херсонський був викликаний для присутності в Священний Синод, а у 1848 році відбулося Височайше повеління про призначення його на Херсонську і Таврійську кафедру, яку він займав до кінця свого життя.

Для більшості віруючих священик - це від держави поставлений наглядач за правильністю відправи релігійної функції вірнопідданої людини. Інокентія Херсонського виділяли, більше того - цінували як богослова живої віри, живого слова. Сам архієпископ так окреслював завдання, мету і характер свого проповідництва: «Слово моє і проповідь моя не в людській премудрості словесній... Мудра Греція зі своїми сократами і платонами заснувала, як відомо, свою релігію на розумінні людському і, незважаючи на всю освіченість свою, чи багато досягла? Того, що серед столиці з'явився вівтар «невідомому Богу»... Гордий Рим з його катонами та цицеронами має стільки богів, скільки пристрастей у серці людському. Да, браття мої, коли ви побачите перед собою проповідника християнського, то не гадайте, що він звертався до вас один: ні, разом з ним завжди вищий наставник - сам Дух Святий. Без нього все наше красномовство було б «як мідь звенящая» (1 Кор. 13, 1), а з ним сама простота і безфальшивість - всесильні».

Інокентій Херсонський був шанованим серед духовної еліти. Але він не стояв осторонь тих процесів, які відбувалися в суспільстві, позитивно реагував на зростання національної самосвідомості, більше того - співпрацював з окремими представниками української інтелігенції, на приклад, з професором М.Максимовичем. За їх участю у 1843 році при київському губернаторі було створено комісію, яка займалася збиранням та виданням пам'яток старовини. В Одесі Інокентій був почесним членом Товариства історії і старовини.

Розуміючи моральні проблеми суспільства Інокентій Херсонський усі свої сили і розум поклав на те, щоб звернути православних до морального аспекту християнства, відстоював православну віру літературно-богословським та проповідницьким шляхами. Він був людиною невисокою за родом походження, не високого росту і не міцної статури, але був великим за ростом духовним.

Усім своїм недовговічним, але повчальним життям Інокентій Херсонський довів, що його особистість унікальна: кращий студент на шкільній лаві, кращий професор на академічній кафедрі, кращий ректор-адміністратор вищих учбових закладів, кращий управляючий єпархії в сані православного ієрарха, церковний історик, глибокомислячий православний богослов. І все це стало можливим завдяки природним здібностям і вірі в Бога та народ.