УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 150 відвідувачів

Теги
Церква і влада постать у Церкві автокефалія Митрополит Володимир (Сабодан) Предстоятелі Помісних Церков церква і суспільство Священний Синод УПЦ Києво-Печерська Лавра Церква і політика Церква і медицина конфлікти Археологія та реставрація 1020-річчя Хрещення Русі Доброчинність Мазепа українська християнська культура Патріарх Алексій II комуністи та Церква церква та політика Католицька Церква УПЦ КП Ющенко іконопис Голодомор монастирі та храми України краєзнавство Президент Віктор Ющенко милосердя забобони Приїзд Патріарха Кирила в Україну діаспора Вселенський Патріархат УГКЦ вибори розкол в Україні шляхи єднання церковна журналістика педагогіка молодь секти






Рейтинг@Mail.ru






7 червня – день пам’яті святителя Інокентія, архієпископа Херсонського та Таврійського



Слово моє і проповідь моя не в людській премудрості словесній...
Святитель Інокентій, архієпископ Херсонський та Таврійський

Сьогодні день пам'яті святителя Інокентія, архієпископа Херсонського та Таврійського. Його порівнюють з великими ораторами давнини - трьома вселенськими святителями - Василієм Великим, Іоанном Златоустом і Григорієм Богословом. Він був першим церковним оратором, який говорив з кафедри літературною мовою, доступною слухачеві...

У грудні 1800 року у старій частині міста Єльця Орловської губернії біля берегів невеликої річки Єльник у будинку священика Олексія Борисова народилася дитина. У перший же день свого життя у святому хрещенні хлопчик одержав ім'я Іоанн. З дитинства виявився у ньому Божий дар слова, виховувалися і умножалися такі чесноти, як молитва і безперестанна духовна бадьорість. Батьки заклали в ньому моральні принципи і виробили характер «не піддатний приступам смутку та печалі».

Навчаючись у Воронезькій семінарії та Київській духовній академії, Іоанн продовжував розвивати свої природні таланти. Його помітили і пророчили бути світилом богословської науки.
Духовно-педагогічна служба Іоанна почалася з посади інспектора і викладача церковної історії та грецької мови в Санкт-Петербурзькій духовній семінарії та продовжилась, після прийняття схими та імені Інокентія, в Санкт-Петербурзькій Духовній Академії й у Київській Духовній Академії на посаді ректора. Він активно займається теологією, богослов'ям, пише проповіді, науково-літературні твори, які видає в академічному журналі «Христіанское чтеніе».

Популярність молодого професора (в 26 років Інокентій став професором богословських наук з возведенням у сан архімандрита) вийшла за межі академії. Він проповідує в Лаврі і Казанському соборі, і слава про «нового Златоуста з духовної академії» обійшла весь Петербург. У своїх лекціях і літературних працях він ввів абсолютно новий метод для свого часу - це історичний метод та історико-порівняльний метод, коли богослов'я підтверджувалось посиланнями на історичні факти і явища. Десятилітнє ректорство Інокентія Херсонського в рідній йому Київській академії вважається кращим часом академії і називається Інокентіївським періодом.

Предметом лекції самого Інокентія в Києві залишалось богослов'я. Найбільша його заслуга як ректора полягала в тому, що він змінив спосіб викладання. До тих пір в академії все викладалось на мертвій латинській мові. Інокентій розпорядився викладати мовою російською.

У 1847 році Інокентій Херсонський був викликаний для присутності в Священний Синод, а у 1848 році відбулося Височайше повеління про призначення його на Херсонську і Таврійську кафедру, яку він займав до кінця свого життя.

Для більшості віруючих священик - це від держави поставлений наглядач за правильністю відправи релігійної функції вірнопідданої людини. Інокентія Херсонського виділяли, більше того - цінували як богослова живої віри, живого слова. Сам архієпископ так окреслював завдання, мету і характер свого проповідництва: «Слово моє і проповідь моя не в людській премудрості словесній... Мудра Греція зі своїми сократами і платонами заснувала, як відомо, свою релігію на розумінні людському і, незважаючи на всю освіченість свою, чи багато досягла? Того, що серед столиці з'явився вівтар «невідомому Богу»... Гордий Рим з його катонами та цицеронами має стільки богів, скільки пристрастей у серці людському. Да, браття мої, коли ви побачите перед собою проповідника християнського, то не гадайте, що він звертався до вас один: ні, разом з ним завжди вищий наставник - сам Дух Святий. Без нього все наше красномовство було б «як мідь звенящая» (1 Кор. 13, 1), а з ним сама простота і безфальшивість - всесильні».

Інокентій Херсонський був шанованим серед духовної еліти. Але він не стояв осторонь тих процесів, які відбувалися в суспільстві, позитивно реагував на зростання національної самосвідомості, більше того - співпрацював з окремими представниками української інтелігенції, на приклад, з професором М.Максимовичем. За їх участю у 1843 році при київському губернаторі було створено комісію, яка займалася збиранням та виданням пам'яток старовини. В Одесі Інокентій був почесним членом Товариства історії і старовини.

Розуміючи моральні проблеми суспільства Інокентій Херсонський усі свої сили і розум поклав на те, щоб звернути православних до морального аспекту християнства, відстоював православну віру літературно-богословським та проповідницьким шляхами. Він був людиною невисокою за родом походження, не високого росту і не міцної статури, але був великим за ростом духовним.

Усім своїм недовговічним, але повчальним життям Інокентій Херсонський довів, що його особистість унікальна: кращий студент на шкільній лаві, кращий професор на академічній кафедрі, кращий ректор-адміністратор вищих учбових закладів, кращий управляючий єпархії в сані православного ієрарха, церковний історик, глибокомислячий православний богослов. І все це стало можливим завдяки природним здібностям і вірі в Бога та народ.