УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 100 відвідувачів

Теги
церковна журналістика Церква і влада Доброчинність іконопис Патріарх Алексій II автокефалія Вселенський Патріархат Києво-Печерська Лавра 1020-річчя Хрещення Русі Ющенко краєзнавство розкол в Україні Археологія та реставрація Церква і політика конфлікти шляхи єднання забобони Приїзд Патріарха Кирила в Україну Священний Синод УПЦ педагогіка монастирі та храми України українська християнська культура УГКЦ милосердя секти Католицька Церква УПЦ КП вибори Президент Віктор Ющенко церква та політика комуністи та Церква Голодомор церква і суспільство Церква і медицина постать у Церкві Мазепа Предстоятелі Помісних Церков Митрополит Володимир (Сабодан) діаспора молодь






Рейтинг@Mail.ru






9 червня – день пам’яті святого сповідника Іоанна Руського



Святі, палаючи любов'ю до Господа і підносячи священні пісні, навіть не відчували скорботи, а цілковито віддавались молитві.
Святитель Іоанн Златоуст

Сьогодні Православна Церква молитовно згадує святого сповідника Іоанна Руського. Він народився в кінці XVII століття в Малоросії і виховувався в благочесті та любові до Церкви Божої. Досягнувши зрілого віку Іоанн був покликаний на військову службу. Служив він простим солдатом в армії Петра І та брав участь в російсько-турецькій війні.

Під час Прутського походу 1711 року Іоанн разом з іншими воїнами потрапив у полон до татар. Вони продали його начальнику турецької кінноти, а той привіз руського полоненого до себе на батьківщину, до Малої Азії, в селище Прокіп.

Полонених воїнів-християн турки прагнули обернути в мусульманство: одних вмовляли і спокушали, інших, стійкіших, били і мучили. Та святий Іоанн не спокусився обіцяними земними благами і мужньо переношував жорстокості, приниження і побої. Його часто мучив господар сподіваючись, що його раб прийме мусульманство. Проте святий Іоанн рішуче опирався волі свого пана і відповідав: «Ні погрозами, ні обіцянками багатства і насолоди ти не зможеш відмовити мене від святої моєї віри. Я народився християнином, християнином і помру». Сміливі слова і тверда віра сповідника, його безстрашність і праведне життя пом'якшили жорстоке серце пана. Він перестав мучити полоненого, не примушував більше до зречення від християнства, а примусив тільки дивитися за худобою, прибирати в стайні. Тут же в стійні було поставлене для Іоанна ліжко.

З ранку до пізнього вечора угодник Божий служив своєму пану, сумлінно виконуючи всі його накази. Інші раби нерідко знущалися з нього, бачачи його старанність. Праведний Іоанн ніколи не сердився на них, навпаки, при нагоді допомагав їм в роботі та утішав у біді. Таке щире добросердя святого прийшлося до душі господарю. І він настільки почав довіряти праведному Іоанну і поважати за чесність і благородство, що запропонував йому жити як вільному. Проте подвижник вважав за краще залишитися в стайні, де щоночі міг безперешкодно молитися, зміцнюючись в добрі й любові до Бога і людей.

Іноді він покидав свій тихий притулок і під покривом ночі приходив до храму святого великомученика Георгія, де старанно молився, преклонивши коліна. У цьому ж храмі у свята він причащався Святих Христових Тайн. Не зважаючи на свою бідність, святий Іоанн завжди допомагав потребуючим.

Господь явив через свого святого і явні чудеса. Одного разу його господар вирушив у паломництво до Мекки. У ці дні його дружина запросила на обід родичів і друзів чоловіка, щоб помолитися про його благополучне повернення додому. Блаженний Іоанн прислужував в їдальні. І коли подавали улюблену страву господаря, господиня сказала Іоанну: «Як же радий би твій господар, Іване, якби він був тут і скуштував з нами цей плов!» Тоді Іоанн попросив дати йому блюдо, наповнене пловом, обіцяючи послати його до Мекки. Гостям це здалося дуже смішним. Господиня ж подумала, що він або сам захотів поласувати пловом, або вирішив віддати його якій-небудь бідній християнській родині, проте дала блюдо з їжею. Іоанн узяв блюдо і пішов у стайню. Ставши на коліна, він гаряче і від щирого серця молився Богу, щоб Він послав плов господарю. У своїй простоті блаженний був абсолютно упевнений, що Господь почує його молитву і що плов якимсь надприродним чином потрапить до Мекки. І дійсно, блюдо з пловом на очах Іоанна зникло. Блаженний конюх повернувся до господині і повідомив, що їжа відправлена до Мекки. Почувши це, гості засміялися і вирішили, що Іоанн сам усе з'їв і лише жартома розповів їм, що послав плов господарю.

Але як же всі здивувалися, коли господар повернувся і привіз домашнє мідне блюдо. Він розповів, що одного разу повернувся з великої мечеті в дім, який був замкнутий на ключ, і знайшов на столі блюдо з пловом. І на цьому блюді, як і на всьому мідному посуді в його будинку, було вигравійоване його ім'я. Всі були приголомшені цією розповіддю.

Звістка про чудо розповсюдилася по всьому селу і околицям. У той же час праведний Іоанн як і раніше служив своєму пану. Своїм життям він розчулив турків, і вони в захопленні почали називати його «Вели» - «Святий». Ніхто більше не сміливий кривдити руського раба.

Після декількох років, проведених у посту і молитві, Іоанн захворів. І, відчуваючи наближення кончини, призвав священика, щоб востаннє одержати благословення. Священик, побоюючись йти в будинок турецького начальника зі Святими Дарами, вклав Їх в яблуко і безпечно передав праведному Іоанну. Прославивши Господа, святий Іоанн причастився Святих Христових Тайн і відійшов до Господа 9 червня 1730 року. Господар передав тіло святого сповідника священикам.

Похоронили святого Іоанна за християнським звичаєм. Супроводжували тіло праведника на християнське кладовище зібралися майже всі християни цього міста. Через три з половиною роки були знайдені нетлінні мощі святого Іоанна і перенесені в храм святого великомученика Георгія.

Новий угодник Божий прославився численними благодатними чудесами. Віруючі християни з різних місць приходили для поклоніння святим мощам Іоанна Руського і одержували по його святих молитвах благодатні зцілення. Нового святого почитали не тільки православні християни, але і вірмени, і турки.

У 1881 році частина мощей була перенесена в руський монастир святого великомученика Пантелеймона на Афоні. Інша частина в 1924 році була поміщена в храмі святого Іоанна Руського на острові Евбія.